Володимир Горбулін (заг. ред.). Світова гібридна війна: український фронт

Грудень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
334 переглядів

Київ: НСІД, 2017.

Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його здійснили аналітики Національного інституту стратегічних досліджень. Основна теза полягає в тому, що в ситуації нового гібридного устрою ми мусимо навчитися реаґувати на його виклики. Світову гібридну війну означено як новітнє глобальне міжнародне протистояння, що виникає в умовах сучасного геополітичного устрою і проявляється як боротьба за панування і впливи, що її ведуть держави, їх коаліції та позадержавні актори. Одним із її фронтів є український.

Гібридні загрози та конфлікти сьогодні є чи не найбільшим викликом для міжнародного безпекового довкілля, яке переживає системну кризу. Новий світопорядок формується з огляду на дії Росії, яка методами гібридної війни прагне відновити у світі ситуацію періоду «холодної війни», щоб посісти звичне для себе геополітичне місце. Однак, як наголошує у передмові редактор книжки Володимир Горбулін, унаслідок російської аґресії в Україні та неадекватної реакції Заходу на неї формується радше новий світовий «світо (без) порядок». Цю нову реальність не можна екстраполювати на реалії минулого. Саме тому Росія з її неефективними економікою і державним управлінням, застарілим лексиконом для ідеологічного опису та ціннісного осмислення реальности не знайде в новому гібридному світі свого місця. Загалом стратегічну загрозу для України Горбулін убачає в тому, чи зможемо ми зрозуміти гібридний світ, його закони та закономірності. Прагнення досягнути розуміння дасть Україні можливість не лише тримати фронт гібридної війни, а й закласти нову систему координат для існування в такому світі.

Книжка починається зі спроби Галини Яворської та Олексія Їжака визначити феномен гібридної війни. На їхню думку, це поняття є найпридатнішим для означення дій Росії, яка намагається досягнути власної політичної мети і застосовує для цього мілітарні, квазимілітарні, інформаційні, дипломатичні, економічні засоби, а також ядерне шантажування.

Автори наголошують, що гібридна війна не є поверненням до «холодної війни», а радше заступає її. Роки війни в Україні продемонстрували динаміку гібридної війни в методах нападу та способах захисту й опору аґресії. Також у першому розділі визначено два модуси існування гібридної війни: фізична дійсність і дискурсивний конструкт.

Другий розділ авторства Бориса Парахонського присвячено аналізові співвідношення гібридної реальности і світового порядку. Тут розглянуто передумови ведення гібридної війни: формування найширшого соціяльно-інформаційного і культурного простору як потужного механізму моделювання реальности (що здійснюється за правилом: реальним є те, що в належний спосіб подано й оцінено, а справжні факти відкидають і замовчують; відбувається своєрідне конструювання уявної псевдореальности); суперечлива позиція ліберально-демократичних сил Заходу та їхня неспроможність чи нездатність розпізнавати масштаби реальних загроз; відсутність надійної та ефективної системи міжнародної безпеки. Крім того, Парахонський звертає увагу на можливість подавати гібридну війну як конфлікт ціннісних моделей порядку, а також на розуміння сучасного стану у світі як зміни парадигм стратегічного мислення.

Третій розділ за редакцією Василя Яблонського присвячено аналізові таких сфер гібридної війни, як радикалізація (екстремізм, сепаратизм, тероризм); світова криза демократії (вона не має пасіонарних і креативних провідників і не надихає на створення нових політичних рухів); глобалізація економіки (з одного боку, вона зміцнює співпрацю між країнами, але з другого — створює нові можливості і канали просування мети гібридної війни); боротьба за европейський енергетичний ринок; змагання за панування на світовому, міжконтинентальному та реґіональному напрямках руху вантажопотоків; інформаційно-комунікативна сфера (використання глобального інформаційного простору, до чого вдається російська пропаґандистська машина).

У другій частині книжки, розділи якої підготовлено за редакцією Максима Розумного, гібридну війну розглянуто як породження російської геополітики. Розділ «Стратегія імперського реваншу» присвячено аналізові політичної системи Росії, реконструкції імперської ідентичности і відродженню великодержавних амбіцій, а також використанню інструментів інформаційної війни для імперського реваншу (наприклад, тут простежено «еволюцію» російських медій — переходу від концепції інформування до «інформаційного супроводу влади», а на завершальних етапах — до пропаґанди). В останньому розділі цієї частини розглянуто геополітичний виклик Росії світові. Зауважується, що російська влада обрала шлях відновлення панування в територіяльних межах СРСР та подальшого розширення впливу на територію колишньої Організації Варшавського договору. Цьому сприяє незбалансована багатополярна система, в якій присутні кілька світових потуг і держав, що претендують на реґіональну гегемонію. Ця система є найнебезпечнішою конфіґурацією сил і несе найвищий ризик воєнного зіткнення.

Наступні три частини видання (редакторами окремих розділів є Олександра Ляшенко, Костянтин Кононенко, Олександр Власюк, Валентин Горовенко) присвячено безпосередньо «українському фронтові» гібридної війни з Росією. Зокрема, тут детально розглянуто передумови аґресії Росії проти України. Це не лише суспільно-політична криза 2013–2014 років, а й низка чинників, прояви яких спостерігалися в попередні роки у внутрішній політиці Росії та України (наприклад, формування фасадної демократії і тяжіння до надмірної централізації влади). Придатним ґрунтом для розгортання гібридної війни в Україні стали несформованість ідеї міжреґіональної консолідації, слабка національна ідентичність, криза соціяльної моделі українського суспільства. Неґативну роль зіграли також декларативність безпекової політики, системна деґрадація державних інститутів, економічна, фінансова й транзитна залежність. Нарешті, автори наголошують, що Україна не оцінила адекватно значення «м’якої сили»: її зовнішню політику в попередні роки характеризувала стратегічна дезорієнтованість, культурну дипломатію не було залучено до створення іміджу держави, а інформаційний простір має низку хронічних та системних проблем.

У наступному розділі визначено особливості гібридної війни Росії проти України в гуманітарній, політичній та економічній сферах, а також на прикладі діяльности російських спецслужб і дипломатичного прикриття гібридної аґресії. Водночас у книжці розглянуто й українські перемоги у гібридній війні.

Російська аґресія зініціювала формування в Україні нової якости сектору безпеки та оборони, появу ефективних у гібридній війні неурядових складників сил оборони (добровольчого і волонтерського ру хів), відновлення оборонної промисловости, економічних трансформацій, здійснення кроків до енергетичної незалежности, заходи проти соціяльних інструментів зовнішнього впливу. В останній частині книжки під редакцією Костянтина Кононенка проаналізовано реакцію світу на аґресію Росії в Україні й наслідки цієї гібридної війни для світового порядку та системи безпеки.

Важливо зазначити, що у висновках подано не лише узагальнення характеристик і загроз гібридної війни, а й рекомендації для протистояння аґресії у політичній, дипломатичній, оборонній, економічній, фінансовій та культурній сферах. Автори переконані, що головним наслідком трирічної боротьби з російською гібридною аґресією стало те, що Україна довела свою спроможність як держави, здатної захистити суверенітет і політичну суб’єктність. Тому політичної мети нашого гібридного противника не досягнуто і не буде досягнуто, проте боротьба з аґресором мусить тривати.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжка Романа Подкура є черговим виданням із серії «Студії з регіональної історії: Степова Україна...

Розділи рецензій