Роберт Музіль. Сум’яття вихованця Терлеса

Липень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
99 переглядів

Київ: Юніверс, 2001.

Коли зоря посмертної Музілевої слави тільки сходила, «Літературний додаток» до «Таймс» назвав його «найменш відомим із великих письменників нашої доби». Таке траплялося і з іншими. Але для австрійців це – доля. І причиною тому, як уже відомо, була не лише байдужість, духовна інертність батьківщини, а й поведінка самих австрійських письменників. Аж ніяк не позбавлений марнославства, зовсім не байдужий до успіху, Музіль наче на зло іншим і собі все чинив так, аби популярність його оминала.

Роман «Сум’яття вихованця Терлеса», якого переклав для українського читача Юрко Прохасько, відкриває серію музілівських «душевних пригод», останньою з яких був величезний роман «Людина без властивостей».

Книжка вийшла в серії «Австрійська література XX сторіччя».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Квітень 2019
Роман «Зіпсовані діти», попри фраґменти монтажу, належить до текстів нормативного письма, до жанру...
Олег Сидор-Гібелинда ・ Жовтень 2018
Текст, що складається з дев’ятнадцяти розділів, які обігають східногалицьку ойкумену від Тарнова до...

Розділи рецензій