Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Юрій Царик.... Сучасність. 2005, № 10

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
163 переглядів

Жовтневе число часопису відкривається «Заклинанням» Василя Герасим’юка, двадцять чотири рядки якого є органічним і нетиповим на сьогодні синтезом ліричного, епічного, магічного й екзистенційного. Суґестивність інтонацій – це те, що суттєво вирізняє Герасим’юка з-поміж інших поетів його покоління. Аби переконатися в цьому, варто прочитати вміщені в цьому ж числі поезії Ігоря Римарука та Володимира Затуливітра.

У розділі «Спогади» опубліковано мемуари Юрія Царика «Поверніться, літа мої...», в яких пам’ять про Затуливітра ілюстровано ностальгійними картинками життя-буття українських літераторів епохи розвиненого соціялізму. Якщо підійти до цього тексту з філософсько-антропологічних позицій, він дає непоганий матеріял для розмислу про суспільне самопочування письменників тоді й тепер. А от споминам Володимира Покальчука відчутно бракує ґрунтовного наукового коментаря. Адже йдеться не лише про людину – а він докладно зафіксував свій досвід перебування під слідством у Лук’янівці зразка 1930-х, але й про одного з представників інтеліґентського середовища міжвоєнного Києва, учня Миколи Зерова.

У прозовому блоці розділу «Література» надруковано химерну «Історію» Ксенії Харченко з пренатальними мотивами власного літературного «я» (чи альтер-еґо?), виснованого з історії роду, правда цю тему молода авторка позначує легкою усмішкою; а от ґротескова «Інавґурація» Мирослава Лазарука викликає лише ідіосинкразію до політичних ігор і гравців.

Розділ «Суспільне життя» змушує констатувати, що «Сучасності» стає все важче встигати за часом. Стаття Максима Стріхи «Нова влада: баланс здобутків і помилок», приміром, логічніше виглядала би на дискусійному інтернет-сайті – якби її було оприлюднено до, а не після вересневої кризи уряду. А от епічний рівень узагальнень у матеріялі Леоніда Шульмана «Куди тягнуть Україну лебідь, рак та щука?» зачіпає іншу проблему: кому адресовано меседж і запит автора? Знову ж доводиться згадати вже класичну тезу про те, що брак добрих запитань породжує брак добрих відповідей. Ну, а гостро поставлені запитання ще довго відлунюють відповідями, переломленими різними інтелектуальними середовищами.

Допис Анатолія Русначенка у відповідь на опубліковану в «Критиці» статтю Ярослава Грицака, присвячену проблемі УПА, є прикладом дещо переломлених відповідей. Утім, загалом із Русначенком можна погодитися. Справді: «Вивчаємо, обговорюємо, йдемо далі». А от лаконічний і змістовний розділ «Бібліографія» з числа в число зберігає незаперечну вартість, оскільки не лише дає змогу зорієнтуватися в новинках, але й інформує про малорезонансні, проте часом дуже потрібні видання.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій