Станіслав Береш, Боґуслав Бакула, Ришард Капусцінський та ін. Сучасність. 2002, № 1

Січень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
52 переглядів

Література, наука, мистецтво, суспільне життя. Індекс 74459

Перше цьогорічне число «Сучасности» – тематичне, цілковито присвячене Польщі. Літературний відділ подає поезію 1990-х років; вірші, що їх переклали Віктор Дмитрук і Остап Сливинський, належать поетам і старшого покоління (Віславі Шимборській, Тадеушеві Ружевичу, Збіґнєву Герберту, Юлії Гартвіґ, Адамові Заґаєвському), і молодшого (Марцінові Свєтліцькому, Яцекові Подсядлу, Марціну Сендецькому).

У «Розмові на початку століття» на запитання відомого журналіста Станіслава Береша жваво й дотепно відповідає Станіслав Лем. Втім, здається, знаний письменник-фантаст радше підбиває підсумки (не надто втішні, на його думку) проминулого віку, аніж намагається зазирнути в прийдешність. Інший Верешів співрозмовник – письменник і журналіст Ришард Капусцінський – розповідає про свої справді цікаві репортерські подорожі тропічною Африкою («Новий текст, або в Центрі події»). Той-таки Береш у статті «Польська література на скляному екрані» міркує над гострою проблемою співіснування літератури й телебачення в умовах постсоціялістичної Польщі. Зберегти для польської літератури потенційного читача, стверджує автор, сьогодні може тільки її введення до світу «електронного переказу».

Боґуслав Бакула, згадуючи, яку роль колись (від середини ХІХ століття) відігравала в політичному та культурному житті інтеліґенція, намагається осмислити її стан сьогодні, особливо за останні 12 років. Його думки з цього приводу доволі песимістичні. До теми ситуації, що склалися після 1989 року, звертається й Доброхна Даберт, зіставляючи «мови правого і лівого крила польського політикуму». Януш Корек за публікаціями в паризькій «Культурі» аналізує, як осмислювали її публіцисти становище країн Центрально-Східної Європи.

Про той-таки європейський регіон, але вже його мистецьке життя, йдеться Пйотрові Пйотровському в статті «Сіра зона Європи»; культурні зміни в постсоціялістичному світі дев’яностих років («посучасности», за авторовим висловом) аналізує Гжеґож Дзямський; Марта Карасінська у статті «Від театру монументального до театру віртуального» оглядає польську драматургію після 1989 року.

Роздуми про стан теперішньої суспільної свідомости й новітні інтелектуальні зацікавлення – у статтях Марії Яніон «Занепад парадигми», Ришарда Нича «Мова модернізму: досвід відчуження і його наслідки», Інґи Івасів «Феміністична критика та ефективність персвазії».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій