Мирослав Лазарук, Тарас Федюк, Юрій Винничук. Сучасність, 2001, № 10

Листопад 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
85 переглядів

Літературний відділ жовтневого числа «Сучасності» вміщує вірші Мирослава Лазарука й Тараса Федюка, а також, після чималої перерви, продовжує публікацію роману Юрія Винничука «Мальва Ланда» (першу частину твору надруковано в 2 та 3 числах часопису за 2000 рік); літературознавчу статтю Лесі Омельчук «Голос життя – голос смерті» присвячено Євгенові Маланюку; розпочато публікацію спогадів художника Михайла Дерегуса – завершення буде в наступному числі, а наразі розповідь доведено до тридцятих років, до опису харківського кола бойчукістів.

Відділ суспільного життя подає статті «Політична структуризація українського суспільства» Максима Розумного, «“Українській голові” – ні?» Ірини Грабовської, першу половину розвідки Анатолія Русначенка «Українсько-польське протистояння в роки Другої світової війни»; але правдивою перлиною серед публікацій цього відділу сяє стаття його редактора Сергія Грабовського, яку рік тому надрукувала «Критика» (2000, ч. 10), добряче відредаґувавши. Так само чинилося з усіма текстами цього шановного автора, було їх щонайменше десяток, і чим керувався п.Грабовський, не протестуючи три роки проти такої наруги, хай розбираються психоаналітики. А от чому він нарешті на п’ятому році запротестував, зрозуміло і без них – бо в 12-му числі «Критики» його статтю привітав Володимир Кулик:

Відомо, що Грабовський не знає ні втоми пера, ні «планки» рівня та смаку, тож у необмеженій кількості продукує тексти дуже різної якості, і що наші невибагливі медії навіть найгірших із них не відхиляють (а якщо подеколи таке й трапляється, то не лише думки, а й знаки того тексту невдовзі вигулькують в іншому місці, під іншою назвою, в кращому разі з переставленими й трохи зміненими абзацами – на те існують комп’ютер і recycling).

Сергій Грабовський супроводжує свою статтю наріканнями на спотворення її в «Критиці», особливо на «спробу вилучити все, що має стосунок до іронії, гумору, самоіронії» (що, очевидно, позбавило автора можливості в разі чого обернути все на жарт); на усунення епіграфа (тут «Критика» готова визнати свою провину, бо згадка в ньому про «бразильську мову» – одинока можливість перетворити публіцистичну метафору «креольська Україна», цілком функціональну й дотепну, на «справжнє наукове відкриття»); нарешті, на скасування рубрикації, що, ясна річ, взагалі зводить нанівець усю працю. В «Сучасності» Сергія Грабовського нема кому спотворити, і про це промовляє вже авторове повідомлення, що він має «скромну адресу у стилі Ульянова-Леніна». Можна здогадатися, що йдеться про «лайку в стилі Ульянова-Леніна» на адресу автора, але сказано те, що сказано, й немає редактора, який пояснив би йому: марно сподівається скромна особа кандидата філософських наук умотивувати похапливість і розхристаність свого викладу грайливим оповіщенням, як нажахав її «показник кількості знаків» у розбухлому «тексті, написаному як есей», – а тому далі, звиняйте, «суто тезово», тобто ще недбаліше. Суто тезово пишуться тільки тези, а не есеї.

Втім, поновне друкування по якомусь часі власних лежалих дописів є, безперечно, щасливою знахідкою для редактора часопису, шпальти якого треба чимось заповнювати. Навіщо шукати якісь нові слова там, де весь час ідеться про одне й те саме? На те існують комп’ютер і recycling.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Квітень 2019
Число присвячено пам’яті російського історика, правозахисника і громадського діяча, голови...
Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...

Розділи рецензій