Борис Черкас. Степовий щит Литви. Українське військо Гедиміновичів (XIV–XVI ст.)

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
360 переглядів

Київ: Темпора, 2011.

У науково-популярній книжці працівника Інституту історії України Бориса Черкаса розглянуто військово-політичну роль українських земель у складі Великого князівства Литовського як прикордонних територій та військову систему цих земель у XIV–XVI століттях. Актуальність теми зумовлена тим, що литовсько-польський період в історії України є своєрідною «білою плямою» через брак джерел та ґрунтовних досліджень, особливо з огляду на військовий аспект. Автор також достатньо розлого розглядає західноруське військо – і озброєння, і феодальну систему з її місцевими особливостями організації війська.

Книжка складається зі вступу та двох розділів, кожен із яких, своєю чергою, поділяється на три частини. Важливе місце займає додатковий матеріял: численні копії зображувальних джерел, ілюстрацій, реконструкційні малюнки, світлини зброї, обладунків, вогнепальної зброї та артилерії відповідної доби.

На початку автор розглядає політичне становище Західної Русі у складі Великого князівства Литовського та військово-феодальну систему на цих землях. Він зосереджується на групах військовиків, їх ієрархії, функції та станових особливостях. Крім того, розглядає озброєння та систему оборонних укріплень.

У наступних частинах ідеться про війни та військові конфлікти ВКЛ і різних державних утворень – Угорщини, Кримського ханства, Тевтонського ордену та Московського царства, а також участь у них русько-українських військ. На цих прикладах автор показує особливості тогочасних війн і військового мистецтва, детально описує тактику і стратегію.

Надзвичайно важливим доповненням до наративної частини є ілюстрації-реконструкції воїнів XIV–XVI століть, які виконав учасник військово-історичного руху Сергій Шаменков. Ці малюнки є спробами комплексної графічної реконструкції. Хоча виконано їх подеколи гіпотетично й інтерпретаційно (через недостатність джерел), але з залученням археологічного матеріялу та зображувальних джерел, і крім того, ці ілюстрації дуже детальні.

Дуже важлива й варта уваги праця має, однак, деякі хиби. Скажімо, розкиданість тематики – торкнувшись якогось явища чи факту, автор то залишає його, то згодом знову до нього повертається, а це руйнує цілісність частин. Хоча, можливо, науковець так намагається створити певний контекст. Іншим ґанджем є роздвоєність суті праці. Автор начебто намагається описати українське військо під литовським володарюванням, але водночас істотно зміщує фокус на війни і битви цієї епохи загалом, що створює інший погляд на тему – заявлену тему ніби вміщено в інший контекст, який є загальнішим і не зовсім відповідає назві книжки про «українське військо Ґедиміновичів».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій