Анастасія Левкова. Старшокласниця. Першокурсниця

Лютий 2019
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
307 переглядів

Львів: Видавництво Старого Лева, 2017.

Письменницький дебют журналістки, літературознавиці, арт-менеджерки Анастасії Левкової задекларовано як підліткову літературу. За формою книжка є щоденником дівчини на ім’я Лілія Маринник із маленького центральноукраїнського міста. Вона закінчує школу та приїздить до Києва навчатись у Києво-Могилянській академії.

Юнацький щоденник — специфічний жанр, який часто викликає підвищений інтерес у читачів-підлітків, хоча майже завжди зумовлює доволі скромну стилістичну палітру. Згадую, скажімо, доволі елементарну, але відому щоденникову повість російського письменника Пєтра Кожевнікова «Два зошити» зі знаменитого самвидавного альманаху «Метрополь», яку я на одному подиху прочитав у юному віці. Історія дорослішання, опанування нових етапних досвідів хвилює та вабить.

У фокусі Левкової опиняється, звісно ж, підліткове кохання, стосунки між однокласниками, друзями, студентами, стосунки з батьками та іншими родичами, взагалі психологія, навчання, пошуки «сродної праці», перші самостійні подорожі, книжки, фільми, музика… А ще — дуже локальний і особистий вимір історії України початку двотисячних років, яка тепер здається щораз віддаленішою та забутішою. Одним із яскраво прописаних сюжетів із цієї сфери є мовна емансипація українофонної дівчини в білінґвальному реґіоні. Спершу, перебуваючи під впливом стереотипу про «вищість» російської, вона часто обирає цю мову для публічного спілкування, але поступово відмовляється від штучної для себе двомовности. Паралельною лінією до цієї історії є закоханість Лілії в російськомовного хлопця з характерним прізвищем Бестужев.

Цікавий момент: у деяких відгуках літературних критиків на книжку з’явилися закиди про непереконливість окремих сюжетних колізій, реалій, інтересів головної героїні, наприклад, її дуже вже послідовної зосереджености на навчанні, віддалености від «вуличного досвіду», зрештою, скромних і поступових темпів опанування еротичної сфери (не чекайте від Лілії Маринник відвертих сцен чи зізнань). Це викликало дискусію в соціяльних мережах, яка продемонструвала, що чимало дорослих читачок, навпаки, ідентифікують себе саме з такою «чемною» юністю. Отож, хоч як це дивно, інтеліґентні літературні персонажі у ХХІ столітті можуть виявитися приводом для суперечок. А книжка оприявнює подібні структурні нюанси довколалітературного і позалітературного дискурсів. Це, певно ж, свідчить на її користь.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій