Міленко Єрґович. Срда співає в сутінках, на Трійцю

Травень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
820 переглядів

Київ: Темпора, 2014.

Роман хорватського письменника Міленка  Єрґовича — це калейдоскоп із п’яти окремих  історій, поєднаних убивством ромської дівчинки — чи то українки, чи росіянки, чи молдаванки — Срди Капурової. Текст розгортається на  тлі розпаду Юґославії з усіма його супутніми  війнами. 

Кожна із п’яти частин роману могла би  бути окремою повістю. Кожна має власну завершену сюжетну лінію, власну драму і навіть  унікальну метафорику. Наскрізним є лише  розслідування вбивства Срди Капурової, на  яке нанизано решту пластів тексту. Формально  текст детективний, однак загадка вбивства —  на другому плані. Важливішими є розповіді  про людей, повоєнні міста, особисті успіхи  й трагедії, релігійну та етнічну ненависть, німецьке заробітчанство і побутовий героїзм,  що творять мітологію роману. Його структуру  можна зіставити з деревом роду, гілки якого  розгалужуються на дрібніші — і так до безконечности. Подібно до розслідування, що стало  скелетом для всього роману, п’ять історій чоловіків, дотичних до вбивства Срди, тримають  на собі безліч сюжетів, леґенд або сільських  побрехеньок. 

Епізоди такого кшталту, які в деталях переповідають «тільки ті, що знають, якщо тільки не брешуть», є основою тканини тексту. Їх  доречніше називати новими народними мітами, аніж бувальщиною, бо хтозна, чи справді Ісмет Саліхагич поклав плитку у ванній кімнаті  самому арабському принцові, не кажучи вже про пелюстки квітів гамбурзьких повій Божо  Лабаша, які, здійнявшись у повітря, падали над  Німеччиною від Північного моря до самої Південної Баварії. Безперечними в тексті є впливи  магічного реалізму. 

Історії становлять основу і роману Міленка  Єрґовича, і життя людей, що їх розповідають. Без цих оповідей у них не залишилося б ані  світлого минулого, ані стерпного теперішнього.  Лазар Хранілович, їдучи до Лешча подивитися  на рідний дім і дізнатися, чи ще живі батьки,  застає сцену руйнації. Давно розграбовану  оселю мали знищити, але спершу треба було  зняти цінні дубові двері, які все не піддавалися.  Повертаючись до Загреба, Лазар ридатиме від  побаченого, а пізніше зробить із тих дверей  байку на всі випадки життя, яку переповідатиме в різних варіяціях. Улюбленою буде та,  у якій маленька дівчинка Срда зачинилася  вдома за тяжкими дверима й захистилася від  розбійників.

Переробити реальність — один зі способів  її витерпіти, перебути. Геть незрозумілими нам  здаються стосунки між сербами, хорватами та  боснійцями. Перекручені розповіді та уявлення  одні про одних так заплутано, що ні розв’язати,  ні розрубати, ні з’ясувати, хто винен або має  слушність, неможливо. 

За романом стоїть проблема самовизначення і національної належности, нераціональної ненависти до чужого і такої ж безпричинної  любові до свого. «Срда співає у сутінках на  Трійцю» — це мапа ідентичностей, ментальних чи географічних належностей до Загреба,  Сараєва, християн, мусульман. Людина в Єрґовича не може бути самодостатньою, вільною  від впливу оточення. Вона обов’язково є кимось у поєднанні з містом, часом чи ближніми. Тому однією із ключових є сцена частування  шашликом, коли по телебаченню транслювали  сумнозвісну промову Слободана Мілошевича  на Косовому полі, а люди, поки жували, мовчки визначали, хто звідки і в якій церкві його  хрещений. Після того не залишилось таких,  які не хрещені в жодній та не є ні хорватами,  ні сербами, ні боснійцями. «Срда співає…» —  це роман про розрізнення, яке штовхнуло  вчорашніх братів і друзів убивати одні одних. Можливо, також і через це текст роздроблено  на безліч малих історій, які не піддаються узагальненню чи класифікації. Бо кожна є сама  собою, як кожен не серб, не хорват, а Штєф,  Сульо, Лазар, Іле, Ловро чи Свєтлан.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Грудень 2017
2015 року французький письменник Матіяс Енар отримав Ґонкурівську премію за роман «Boussole». Про...
Олександр Аврамчук ・ Грудень 2017
Суспільний резонанс теми польського руху «Солідарність» зміцнюється неоднозначністю...

Розділи рецензій