Иван Петровцій. Спüванкы. Русинська поезия

Червень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
181 переглядів

Осüй–Берегово–Ужгород: Выдавателство Палащукüськый шор & Чікüська файта, 2006.

Книжка Івана Петровція об’єднала чотири його попередні поетичні збірки русинською мовою: «Наші спüванкы» (1996), «Наші і нинаші спüванкы» (1998), «Битангüські спüванкы» (2001) та «Посліднї спüванкы» (2004). Поет, який, із ориґінальної біографії, «писав по вкрайинськы. Типирькы пише лем по русинськы», упорядник словника «Дїалектарій, авать Мила книжочка русинської бисїды у віршах», автор перекладів (обома мовами) світової класики, русинську частину яких також представлено в цьому виданні, – за іронією «тяжкої долі» інтелектуального побуту, мав усі шанси стати постаттю «політичною». Нині вже стихли накликані його віршами бурі, гнівливі відрухи можновладців, які угледіли в першій книжці страшну політичну сатиру й «антиукраїнські заклики». Щоправда, навряд чи змінилася за цей час інтелектуальна еліта, частина представників якої в середині 1990-х також гаряче реаґували на «русинський націоналізм» співанок Петровція, увібравши автора в шати супротивника. Докладно познайомитися з тодішніми дискусіями довкола «Співанок», суперечками, у яких брали участь журналісти українських, угорських, словацьких, чеських газет, автор дає змогу вже на перших сторінках цього перевидання. Майже без коментарів, самі факти, цитати і тільки коротка напівмітологічна історія про те, як одного разу поетові вчулося лиття музики до своїх майбутніх співанок, – от практично й усе, що задає тон для їх читання. Стоячи осторонь тих «газетних огнищ», можна побачити, що вони нагадують небезпечну гру сірниками. Адже ворогів часто створюють свідомо, а демонів у собі пробуджують: чи дивно, що дехто з українських патріотичних читачів цієї книжки легко потрапляв у позицію «гнобителя нацменшини» чи «пуританина»? А для цього ж досить хоч одного занадто прямолінійного прочитання якоїсь непристойности – там, де автор розбурхує сюжети народного еросу чи портретує «галицького націоналіста». Це можна проробити з політичним плакатом, але не зі «співанками» Петровція. Жанрове змішання польської фрашки, українських жартівливих і сороміцьких пісень і народного анекдоту просять іншого: поглянути на багатоманітний зміст книжки не «literary», а таки літературно – як на поезію своєї ніші, особливого голосу та риторики – зібрання гострих фігур, у якому закорковані, а не наївно оголені так само гострі думки. Тому-то книжка виглядає аґресивною, але й несподіваною та дотепною, з принадою мовної екзотики й справді безліччю незрозуміло розставлених акцентів, які, можливо, зачіпають питання не так політики, як політичної культури.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій