Роман Волчук. Спомини з передвоєнного Львова та воєнного Відня

Жовтень 2002
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
35 переглядів

Київ: Критика, 2002.

Нову книжку, яка за редакцією Миколи Рябчука вийшла у видавництві «Критика», написав американський інженер і науковець українського походження, автор низки підручників і наукових статтей у спеціяльних американських і міжнародних журналах, член Наукового товариства ім. Шевченка та численних професійних і наукових організацій, закордонний член Академії будівництва України Роман Волчук, котрий нині живе в США.

Із першої частини його споминів, що охоплюють період від кінця 1920-х до середини 1940-х років (автор народився 1922 року), постають яскраві картини життя передвоєнної Галичини та воєнної Австрії, побачені очима спершу львівського школяра й гімназиста, а згодом – студента Львівської та Віденської політехніки. Точність деталей і відвертість оцінок, а надто очевидна непересічність політичної й ідеологічної постави мемуариста, увага, що її він приділяє правдивому та детальному описові маловідомих чи призабутих у теперішній Галичині аспектів тодішнього життя, як-от спосіб існування у світі, поділеному на національні ґетта, або перебіг інтелектуальної дискусії у колах молодих українських лібералів, – усе це дозволяє розглядати Волчукові спогади як «дуже важливі та, до певної міри, навіть виняткові», за висловом професора Ярослава Грицака, чия ґрунтовна стаття, присвячена «уявній і наявній історії одного реґіону», відкриває книжку. «Між справжньою і вигаданою Галичиною пролягає ціла прірва фантазії. Фантазії, витвореної жменькою сучасних галицьких інтелектуалів і політиків, котрі зачитуються Бруно Шульцом, п’ють каву “по-віденські” та святкують день народження Франца-Йозефа, – пише історик. – Спогади Романа Волчука тим і цікаві, що дають багатовимірний і суперечливий образ історичної Галичини – образ, найближчий, якщо можна так сказати, до історичної правди». І хоча тій ліберальній інтеліґенції, що до її середовища замолоду належав мемуарист, так і не вдалося добитися політичної перемоги ані в Галичині, ані в цілій Україні, історія, зауважує професор Грицак, «вагітна різними можливостями»: «Після падіння комунізму українська ліберальна традиція австрійсько-галицької генеалогії дістає новий шанс. Її внесок в ідеологічні підвалини сучасної України важко недобачити і неможливо недооцінити. Її перемога в Україні майбутній не буде автоматичною і легкою. Але саме вона... може запевнити українське “повернення в Европу”. У тому сенсі книжка спогадів Волчука дає підстави для обережного оптимізму... Бо раз колись і в нас була своя ліберальна Аркадія, то маємо, певно, історичні підстави здобути її знову».

Книжку щедро ілюстровано світлинами з архіву автора та колажами відомого львівського художника Володимира Костирка.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Серпень 2018
Спогади історика Ярослава Федорука «На перехресті століть» сфокусовано на постаті львівського...
Олег Сидор-Гібелинда ・ Червень 2018
«Мемуари песиміста» – це новий тип ретроспективної рефлексії. Скажемо одразу: спроєктованої на...

Розділи рецензій