Василь Лісовий. Спогади. Поезії

Березень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
421 переглядів

Київ: Смолоскип, 2014.

Спогади філософа, дисидента, учасника Руху Опору 1960–1980-х років Василя Лісового подано у виданні з підбірками поезій, що їх науковець і раціоналіст Лісовий писав протягом життя, а також із перекладами з Івана Буніна. На зібраних у книжці світлинах постає життя Лісового, його побратимів, колеґ, друзів, рідних — тих, про кого автор згадує детально або побіжно.

Випускник Київського університету, Лісовий 1971 року захистив дисертацію, присвячену логіко-філософському дослідженню побутової мови, а наступного року його заарештували і засудили на сім років позбавлення волі й три роки заслання. Він пройшов табори на Уралі, заслання в Бурятії, а повернувшись до України, працював співробітником Музею історії міста Києва, вчителем сільської школи і нарешті — після поновлення в ступені кандидата філософських наук — керував відділом історії філософії України Інституту філософії.

У спогадах автор не прагне звести з кимось рахунки чи зліпити пантеон із відомих осіб. Він знайшов лінію середини, яка дала змогу змалювати середовища, в яких розгорталося його життя, вибудувати контексти дисидентського руху й академічної спільноти філософів, виписати світ родини. Цікавим є розділ, у якому описано слідство. У виданні надруковано й Відкритий лист до членів ЦК КПРС і ЦК КП України, що його Лісовий написав 1972 року.

Автор супроводжує опис рідного села на Київщині часів Другої світової війни, повоєнного голоду, Київського університету кінця 1950–1970-х років, Інституту філософії різних років другої половини ХХ століття своїми міркуваннями філософа культури. Він пише про засади викладання філософських дисциплін, про мораль, долання страху, зв’язок особистости із життям роду, культури, природи.

У передмові до видання Сергій Грабовський зазначає, що Лісовий був людиною, яка не просто шукає істину, а й прагне жити згідно з нею; він був раціоналістом, однак його раціо не має нічого спільного з технократичністю.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Грудень 2017
Питання етики, її співвідношення з політикою, сутність етосу і ціннісні засади існування людської...
Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...

Розділи рецензій