Фердинанд Тьоніс. Спільнота та суспільство. Основні поняття чистої соціології

Грудень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
580 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2005.

Книжка цікава не тільки тим, що дає нагоду докладніше ознайомитися зі знаменитим Тьонісовим розрізненням спільноти і суспільства – її прочитання уможливлює повніше зрозуміти важливі витоки, проблеми та дефініції філософської антропології, сучасних соціологічних теорій і теорій комунікації. Вона прокладає ніби місток від, скажімо, філософії Шопенгауера до класичних праць німецької філософської антропології та філософії історії Шпенґлера; позначена впливом Маркса, вплинула на думку Вебера тощо.

Хоча «Спільнота та суспільство» вважається насамперед класикою соціологічної думки, ця праця претендує на те, щоб бути філософською. Тьоніс виводить свої соціологічні міркування з підвалин власної віталістської філософії, в основу якої покладено поняття волі; уже в самому цьому понятті він убачає підґрунтя соціяльної спрямованости (спів)життя: «індивідуальність людини є так само фіктивною, як індивідуальне та ізольоване існування мети та засобу її досягнення». Тьонісові, як видно з підзаголовку, йдеться про чисту соціологію. Цілком у німецькому дусі він будує власну теорію переважно апріорно, з мінімальним зверненням до емпірії. Весь органічний світ і світ соціяльного буття Тьоніс вкладає в дуальну схему, в основі якої – вирізнення сутнісної волі, в якій життя панує над мисленням, та виборчої волі, в якій мислення визначає життя. Звідси виведено опозиції жінки та чоловіка, спільноти і суспільства, віри та вчення, культури й цивілізації, засадничих понять філософії права – статусу та контракту тощо.

Якщо праця важка для сприйняття, то до цього спричиняється радше авторський стиль – тут-бо кожне речення напрочуд ваговите смислами, – а не переклад. Він цілком виважений стилістично й термінологічно. Добре, що перекладачі Наталя Комарова та Олександр Погорілий подали в дужках не просто ті терміни, щодо перекладу яких вони сумнівалися, але й ті, що є (контекстуально) новими, тобто отримували нове смислове навантаження в ориґінальній праці. Коректура має деякі недогляди, але проти звичної практики україномовних філософських видань її можна вважати доброю. На жаль, видавці не подбали про неавторську перед- чи післямову, а також про іменний і предметний покажчики.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Листопад 2017
Збірку есеїв, блоґів, авторських колонок російсько-американського філолога та культуролога,...
Галя Василенко ・ Листопад 2017
Чи доречне використання слова «людина» в історії про Авшвіц? Чи можливо вписати «людське» в...

Розділи рецензій