Анастасія Рябчук, Тамара Марценюк (редакторки). Спільне. Випуск 6. Гендер і праця

Березень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
212 переглядів

Київ: 2013.

Випуск «Спільного», присвячений проблемі ґендерної та класової нерівности, репрезентує інтерсекційну тенденцію сучасного соціогуманітарного знання – себто коли теми окремих розвідок і широкі тематичні напрямки формуються на перетині вже наявних концептуальних полів. Такий підхід уже виправдав себе в дослідженнях меншин, дискримінацій та пригноблення, в тому числі чорним фемінізмом із його концептом матриці домінування, що дає змогу інтеґровано розглядати такі прояви нерівности, як ґендер, клас і расу. В українській академії, зорієнтованій переважно модерним поділом дисциплін і трансцендентною позицією теоретизування (представленою, наприклад, функціоналізмом – своєрідним «культурним несвідомим» соціологічної освіти), інтерсекційність іще має утвердитися й засвідчити свої переваги.

Іншою продовжуваною лінією «Спільного» в цьому випуску є міждисциплінарність: бачимо тут матеріяли з фемінізму і ґендерної теорії, соціології, історії, права та політичної економії, філології, культурології, квір-студій. Починаючи з феміністської критики неолібералізму, соціяльно-економічного аналізу ґендерних відносин, видання провадить нас до соціологічного аналізу ґендерної сеґреґації праці, вивчення правових норм щодо ґендерних аспектів трудових відносин і практик їх порушення. Цілий розділ присвячено історії: йдеться про участь жінок у класовій боротьбі в XX столітті, теорію та практику обов’язкового спортивного дозвілля в нацистській Німеччині, жіночі типажі совєтської ґендерної політики. Чимало уваги присвячено художнім репрезентаціям тематики ґендеру та праці: їх використовують як ілюстрації до історичного матеріялу, а в окремій статті проаналізовано ґендерні образи соціялістичної іконографії. В матеріялі про жіночі протести в ПАР саме фотографічні репрезентації подій є головним результатом дослідження.

Увага до репрезентацій та образного ряду відповідає прагненням бути аналітичними та зрозумілими одночасно, що не є простим завданням, надто з огляду на узвичаєні уявлення про неуникненну складність наукової мови. Образний ряд допомагає наблизити виклад до читача, підключити його емоції та чуттєвість, а також він стає самодостатнім текстом для подальшого дослідження.

Подібний вплив чинять і опубліковані інтерв’ю, даючи змогу довідатися про життєві обставини людей, обійдених суспільною увагою; навіть маючи їх серед сусідів, ми навряд чи дізнаємося про їхні проблеми та умови їхньої праці, щоби порівняти їх зі своїми. В такий спосіб аналітичне видання працює на формування солідарности між різними верствами та категоріями суспільства. Інша користь для повсякденного розуміння – поняття та концепти, використовувані, обговорювані, обґрунтовувані в текстах, здатні не лише допомогти в боротьбі з хибними стереотипами (наприклад, про розрив у тривалості життя між жінками та чоловіками), а й збагатити буденну інтерпретацію, зробити власну життєву ситуацію зрозумілішою та керованішою. Це такі поняття, як скляна стеля, скляний підвал, ґендерний контракт, традиційна влада, жіноча підлеглість, нетоварна діяльність, учасницька демократія, класове зміщення, нав’язана неолібералізація, прекарна праця, продуктивна та репродуктивна праця, фемінізація бідности, мізогінія, політика загального добробуту, репродуктивні ресурси, реалістичні утопії тощо. А концептуально збагачена свідомість стає чутливішою до зловживань владного дискурсу, спрощених конструктів масової культури та відкритішою до нового. Її не злякає ідея, що дозвілля виникає разом із фабрикою, або запитання, кому належить влада над мовою, чи твердження, що хіджаб є символом ісламського фемінізму.

Видання можна використовувати на різних рівнях освіти, наприклад – освіти для дорослих: інформація концентрована, враховує обмеженість ресурсів часу, проблематизаційна, орієнтована не на вивчення «від простого до складного», а на зацікавленість проблемою. Воно містить зразки та результати використання майже всіх поширених методів емпіричних соціологічних досліджень: інтерв’ю, спостереження, кейс-стаді, статистичний та контент-аналіз, масові опитування, аналіз художніх творів. Поєднання високої соціяльної значущости й актуальности проблематики, глибокої теорії та широти погляду на зв’язки процесів і явищ (наприклад, сексизму та капіталізму, фемінізму та неолібералізму, тіла та капіталу), розмаїття застосованих методів дало змогу залучити до авторства зацікавлених студентів (із 36 авторів 11 є студентами). Їхні тексти правитимуть за приклад того, як кваліфікаційна робота (дипломна або й курсова) може стати статтею – тобто мати пізнавальну та практичну цінність.

Користь випуску для академічного вжитку полягає також у поверненні науковій діяльності її соціяльного сенсу. Саме так, на мій погляд, слід розуміти політику видання на поєднання аналітики з прагненням суспільних змін. Складниками не «нейтральної» позиції редакторок, авторок та авторів є класовий аналіз ґендерних питань, соціялістична орієнтація й критика капіталізму та неолібералізму, «ширококутне» інтеґративне мислення та конструктивізм. На відміну від академічного «мейнстриму» з його пристосовницькими орієнтаціями, «Спільне» наголошує дослідження заради побудови альтернативного соціяльного устрою, справедливого суспільства, де жінки та чоловіки користуються благами для особистого та суспільного процвітання, а відмінності між людьми не ведуть до дискримінацій. Зорієнтований цією настановою не лише останній розділ про соціяльну політику, де, серед іншого, українські експерти оцінюють пропозиції Джанет Горнік і Марсії Меєрс про досягнення ґендерної рівности, використовуючи стратегію реалістичної утопії (за Ериком Оліном Райтом). Орієнтація на дослідження заради змін стає актуальним варіянтом зв’язку теорії та практики, а його перевагою є потенціял інтеґрації різних сил, залучених до рефлексії соціяльного життя: академії, мистецтва, повсякденної свідомости. З іншого боку, така орієнтація забезпечує прозорість кордонів між наукою та активізмом, що також сприяє посиленню соціяльної солідарности.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Листопад 2017
Збірку есеїв, блоґів, авторських колонок російсько-американського філолога та культуролога,...
Галя Василенко ・ Листопад 2017
Чи доречне використання слова «людина» в історії про Авшвіц? Чи можливо вписати «людське» в...

Розділи рецензій