Василь Черепанин, Анастасія Рябчук, Марина Шпікер.... Спільне. 2010, № 2

Жовтень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
162 переглядів

Другий випуск журналу соціяльної критики має назву «Трансформації міського простору» і присвячено його топографії міста. Динаміка та зміна внутрішньої міської структури – чи не основний об’єкт сучасних теорій міста, тож упорядники не випадають із контексту. Загальний курс осмислення, подібно до класичних аналітиків міського простору, якими є Анрі Лєфевр і Мішель де Серто, лежить у річищі лівої критики, а тому питання протесту, політики, рівноправности і людської свободи має першочергове значення.

Перший із п’яти розділів, на які тематично розподілено публіковані в номері статті, називається «Неолібералізм у містах». Тут представлено знакові для urban studies постаті Дейвіда Гарві й Майка Дейвіса. Засновник «радикальної географії» Гарві у статті «Право на місто» міркує про активний зв’язок індивіда та міста, де вектор відносин спрямовано не від влади, а від людини. «Право на місто, – наголошує Гарві, – є чимось значно більшим, ніж індивідуальна свобода доступу до міських ресурсів: це право змінювати себе, змінюючи місто». Проте здебільшого дотримання цього права виявляється загроженим, людина потрапляє у лещата владних амбіцій і проєктів, місто постає проти індивіда, а не заради його блага. У постмодерній ситуації людина та її місто просто перетворюються на товар, втрачаючи власну самість і смислову цінність. Тому, наголошує Гарві, ми маємо боротися за своє місто, а «один із кроків у напрямку об’єднання цих протестів полягає у прийнятті права на місто як робочого гасла і політичного ідеалу».

Майк Дейвіс, автор відомої книжки «Планета нетрів», зосереджується на проблемі бідности, марґінальности та соціяльної стратифікації у містах, а також торкається феномену глобального потепління. У статті «Хто побудує ковчег?» він гостро критикує сучасні міста, які шкодять довкіллю, але водночас визнає, що саме міста є тим простором, який врятує від антропологічної, культурної й екологічної катастрофи. Підсумком такого парадоксу є Дейвісова цілковита певність у придатності ресурсів міста для розв’язання проблем планетарного масштабу.

Крім текстів західних лівих теоретиків урбанізму, у першому розділі вміщено інтерв’ю із Владом Михненком і стаття Василя Черепанина «Ренаціоналізація соціяльного простору».

У другому розділі «Проблеми українського міста» автори звертають увагу на аварійний стан деяких київських помешкань. Анастасія Рябчук зробила розвідку про міський будинок у контексті деструкції повсякденности, а Марина Шпікер, Валентин Дегтяр і Юлія Войтенко досліджують проблему засмічування Києва. Топос Києва також аналізує Олексій Радинський у матеріялі «Київські “Місця трансформацій”».

Віталій Атанасов продовжує тему проблемности українських міст і розглядає у цьому сенсі «викривлення» капіталізму, який пропонує нові квартири чи будинки лише багатим і позбавляє можливости мати власне житло людей із середнім заробітком. Дієвим способом розв’язання проблеми загалом, на думку автора, може бути лише «масовий рух, який зуміє домогтися радикальної перебудови суспільства на соціялістичних засадах».

Цю ідею підхоплюють автори публікацій у розділі «Міські барикади». Олексій Вєдров звертається до конфлікту харків’ян із міською владою за збереження парку. Доводячи, що «протистояння навколо лісопарку – це цілий вузол конфліктів, точка перетину багатьох силових ліній», він розгортає його екологічні, політичні, соціяльні та економічні виміри. Оксана Дутчак і Володимир Іщенко описують культурний смисл ініціятиви «Збережи старий Київ» і загалом акцій за «право на місто». Стаття Дана Якоповича показує сутність влади орендарів, які здійснюють капіталістичне насильство над містом і його окупацію.

Не менш радикальної позиції дотримуються Олексій Радинський і Дмитро Заєць, автори публікації в розділі «Місто і мистецтво». Художній текст (артефакт культури чи публічна дія), доводять вони, може бути засобом перебудови міста. Зрештою, саме місто у своєму просторовому вираженні є мистецьким актом, бо репрезентується й актуалізується через різноманітні творчі прояви. Із метапозиції місто є шедевром в історично-культурній перспективі, а тому на кожному його просторовому шматку наявні «сліди» творчости цілих поколінь. Митці можуть або приймати місто як даність, або переформувати його через власну естетичну призму.

У прикінцевому розділі рецензій опубліковано відгуки на книжки «Міський кошмар» Стива Мейсека, «За мурами» Сета Лоу, на відео «Вежа. Зонґшпіль» і газету «Чиєце місто» групи «Что делать».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій