Редактори Павло Романов, Єлєна Ярська-Смірнова. Советская социальная политика. Cцены и действующие лица, 1940–1985

Серпень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
109 переглядів

Москва: ООО «Вариант», Центр социальной политики и гендерных исследований, 2008.

На тлі підвищеної кон’юнктурної уваги до соціяльних стандартів і ностальгійних згадок про «соціяльну» спрямованість державної політики в Совєтському Союзі, підживлюваних навальною комерціялізацією суспільних відносин, розглянути досвід совєтської соціяльної політики під науковим кутом зору було би дуже доречним. Центр соціяльної політики та ґендерних досліджень, видавши у Москві 2007 року збірку наукових статтей «Советская социальная политика 1920–1930-х годов: идеология и повседневность», невдовзі знову звернувся до цієї теми в інших хронологічних рамках.

Книжка про соціяльну політику другої половини XX століття, випущена під редакцією двох працівників Центру – його директора Павла Романова та наукового керівника Єлєни Ярської-Смірнової (вони також спільно редаґують «Журнал исследований социальной политики») – містить 16 праць, згрупованих у п’ять розділів. У передмові, яку редактори написали спільно з відомою дослідницею історії совєтського повсякдення, науковим консультантом проєкту Наталією Лєбіною, зазначено, що в СССР до 1960-х років словосполуку «соціяльна політика» в офіційному дискурсі не вживали, натомість побутували синоніми «турбота» і «контроль», у рамках яких і побудовано наратив.

Євґеній Крінко, Татьяна Хлиніна та Ілона Юрчук описують злигодні дитячих будинків Кубані у 1941–1945 роках, що їх оминали увагою і совєтська, і окупаційна влади. Ґеорґій Ґончаров розповідає про людей, змобілізованих у трудові армії: прирівнені до засуджених, вони мали працювати як юридично вільні громадяни і, животіючи в жахливих умовах, задовольнятися цинічно запровадженою щодо них системою «моральних стимулів праці» – перехідними червоними прапорами для передових колон, почесними емблемами для бриґад, нарадами ударників.

Наявність місця роботи та житла були основною підставою для дозволу реевакуації у післяблокадний Лєнінград, про що пише Іріна Карпєнко. На фоні суперечливого ставлення влади до інвалідів Єкатєріна Чуєва на прикладі Саратовської области демонструє, як в повоєнному Союзі формувався «Інститут скарг» – спосіб домогтися від влади декларованої соціяльної допомоги, пишучи листи, звернення та скарги. Марія Мініна-Свєтланова аналізує виховні практики та інтернаціональний мікроклімат у Івановській школі-інтернаті ім. Є. Д. Стасової, прикметної тим, що вона стала місцем первинної соціялізації дітей революціонерів різних країн і навіть континентів.

Труднощі воєнного функціонування шкіл і повоєнного відновлення їх мережі, спрямованість новацій розглядає Ен Лівшиц. Вона відзначає, що розроблені перед війною реформи було запроваджено у 1943–1944 роках. Фінансування шкіл перекладали на місцеві бюджети. Дилему для влади в період пізнього сталінізму – надавати медичну допомогу за виробничим принципом чи всеохопну – Крис Бартон пов’язує з прагненням медичного керівництва знайти застосування армії лікарів; існувала й вигода для держави: населення отримало ширший доступ до охорони здоров’я, особливо у сільській місцевості. Ольга Лисікова стверджує, що крім прямого – лікувально-профілактичного завдання – совєтські курорти і сфера туризму були ідеологічним інструментом виховання сумлінних працівників, формування совєтської ідентичности на колективному рівні.

Шейла Фіцпатрик досліджує так звані асоціяльні елементи (безпритульних, жебраків, нероб, повій тощо) у пізньосталінському і хрущовському СССР, боротьбу влади з ними. Парадокс, що його побачила влада: мірою наближення до омріяного комунізму й віддалення від капіталістичного минулого «пережитки капіталізму» міцнішають. Виявляється, з ними все ще треба боротися. Принципи конструювання соціяльних аномалій у хрущовському СССР, спроби перекласти боротьбу зі «стилягами», «хуліганами», «валютниками» тощо на громадськість показує Наталія Лєбіна. Єлєна Жидкова вивчає роль громадських організацій і партійних осередків у вирішенні сімейних конфліктів у 1950–1960-х роках. Аналізуючи ілюстрації в журналах «Крокодил», «Работница», «Здоровье», Марія Антонова простежує способи влади конструювати образ жінки в совєтському суспільстві, прагнення виробити в неї совєтську ідентичність.

На марність спроб привчити споживача до громадського харчування вказують Оксана Запорожец і Яна Крупєц. Визнаючи заслугу влади у розширенні мережі харчувальних закладів, авторки констатують, що воно не відучило громадян від смачнішої, різноманітнішої трапези у сімейному колі. Ґаліна Карпова аналізує парадокси антиалкогольних кампаній у Совєтському Союзі. Кожен совєтський лідер робив спроби обмежити споживання алкоголю в країні, але, недооцінюючи традиції та силу «суперника», жоден так і не досягнув мети. Суперечливість ґендерної політики в СССР на прикладі володіння автомобілем і водіння його показує Ростислав Кононенко: жінка за кермом була прикметою емансипації жінок і зростання добробуту громадян, а водночас у візуальних образах присутнє глузування над такими жінками, їх сприймали як нездалих водіїв.

Попри заявлений у назві період 1940–1985 років, більшість статтей стосуються пізнього сталінізму та хрущовської доби й обмежуються переважно російською периферією.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій