Володимир Ричка, Тетяна Вілкул, Беата Никель.... Соціум: Альманах соціальної історії. Випуск 6

Травень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
180 переглядів

Київ: 2006.

Шостий випуск альманаху з’явився в новому, зручнішому форматі, і є першою тематичною збіркою статтей українських, польських і російських істориків, які міркують над поняттями «вірности» й «зради» в уявленнях і практиках Середньовіччя та раннього Нового часу. Володимир Ричка аналізує етику й культуру міжкнязівських узаємин на Русі у вимірі інституту хрестоцілування. Тетяна Вілкул розглядає леґітимацію покарання за літописними повідомленнями про зраду рязанських князів у 1207 році. Беата Никель описує, як під час татарської облоги в 1551 році брацлавський підстароста Богдан Слупич здав Брацлав, і простежує подальшу долю землеволодіння роду Слупичів. Константин Єрусалімський знайомить читача з уявленнями про державну зраду та механізмами застосування політичного контролю в Московській державі за царювання Івана Грізного. Наталя Старченко аналізує вірність і зраду крізь призму стосунків пана і слуги на Волині кінця ХVІ століття. У статті Катерини Диси вірність і зраду подано в контексті українського судочинства про чари ХVІ–ХVІІІ століття. Наталя Білоус подивилася на ці поняття очима київського міщанства ХVІ – першої половини ХVІІ століття. Ірина Ворончук зосередилася на подружніх зрадах на Волині ХVІ–ХVІІ століття, несподівано пов’язавши їх із практикою укладання шлюбів. Олександр Галенко описує народне ставлення до потурчення, як воно відбилося в українських думах, досліджуючи відповіді українського суспільства на людоловство як на виклики з боку Османської цивілізації. Уршула Авґустиняк розмірковує над проблемами зради в Речі Посполитій часів королів Вазів. Валерій Степанков розглядає революційний вибух 1648 року в сприйнятті Війська Запорозького: чи це була «зрада короля», чи законне право на повстання –інаголошуєвпевненість козаків у законності виступу, яка спиралася на уявну «підтримку» польського короля Владислава ІV. Лариса Довга аналізує поняття «зради» у трактаті Інокентія Ґізеля «Мир з Богом чоловіку», зближуючи його з поняттям «зради», наявного в судовій практиці ХVІІ століття та законодавчих приписах ІІІ Литовського Статуту 1588 року. Сергій Плохій інтерпретує вірність і зраду Івана Мазепи, розмірковуючи про вживання терміна «вітчизна» та витворення уявлень про вірність такій вітчизні в процесі формування національної самосвідомости, зокрема простежуючи зміни в самоідентифікації козацької еліти часів Гетьманщини.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Володимир Шелухін ・ Червень 2017
Книжку сповнено дражливими, травматичними спогадами про повсякдення війни: виживання, окупацію,...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2017
Дослідження, результати якого представлено у виданні, мало на меті з’ясувати особливості участи...

Розділи рецензій