Adam Mickiewicz. Sonety krymskie / Крымские сонеты / Кримські сонети / Qirim sonetleri

Травень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
119 переглядів

Częstochowa: Towarzystwo Literackie im. Adama Mickiewicza, 2003.

Серед наукових та безлічі шкільних видань польської класики ченстоховській версії «Кримських сонетів» Адама Міцкевіча призначено бути подарунковою. Про це свідчить не тільки поліграфічне виконання, а й мериторичний зміст книжки. Крім ориґінальних віршів, до видання ввійшли переклади трьома мовами, найдотичнішими до тематики та біографії письменника: російською, українською та литовською (ієрархію, певно, визначав упорядник Кшиштоф Чайковський). Автором українських перекладів, вибраних для книжки, є Борис Тен (нагадаємо, що останній повний переклад «Кримських сонетів» здійснив Олександр Астаф’єв у 2005 році). Позбавлена патосу й гучних абстракцій передмова Чайковського викликає повагу акцентом на справді актуальних проблемах дослідження Міцкевічевих сонетів у біографічному й інтерпретативному аспектах. Зі смаком «стилізоване» видання відсилає читача до Міцкевічевих часів: цьому немало сприяють кольорові репродукції (з Краєзнавчого музею в Симферополі) літографій першої половини XIX століття авторства Босолі, Пасека, Гроса, Брендта і Бертранда. Кримські сонети є одним із плодів заслання Міцкевіча після процесу над «філоматами». Через яку сотню років політичні в’язні могли хіба позаздрити своєму попередникові та його «одисеї», як він сам називав цей час. «...Волею монарха було, аби ми вибрали собі у глибині Росії місце перебування та вид служби. Цього ж року я поїхав до Одеси», – писав поет до Жуковського. Заслання в Одесі було одним із найприємніших моментів у житті польського «віща»: він мав тут забезпечені «державне помешкання, стіл і платню», був оточений шанувальниками та жінками, одне слово, міг почуватися, ніби «паша». В листі до Лєлєвеля Міцкевіч писав про своє перебування на півдні як про «життя орієнтальне, просто кажучи, ледаче».

Крім російських поїздок між Петербурґом і Москвою, була в поетовому житті й ця подорож на південь, яка пролягала через українські землі: Київ, Стеблів на Росі, Пустоварівку, Єлисаветград. Недарма його «Кримські сонети» починаються з «Акерманських степів» – «просторів сухого океану». Як свідчать біографи, в Криму Міцкевіч мав змогу побачити найцікавіші та найтиповіші краєвиди півострова, кожен із яких, відповідно до найвідомішого в його поетиці феномену «бачу й описую», можна знайти в сонетах. Для Міцкевіча Крим – це передусім «Схід у мініятюрі», незабутнє переживання одного з найвагоміших для романтика культурних екзотизмів – орієнталізму. Як показує Кшиштоф Чайковський, «Кримськісонети» знаменують історико-літературний перелом, перехід до іншої епохи: в них помітна еволюція в конструкції ліричного суб’єкта, перехід від епічного оповідача описової поеми до повного розкриття ліричного та романтичного «я», яке послідовно передається світові, що його бачить поет.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Серпень 2018
Книжка складається умовно з трьох частин: твори Шарля Бодлєра: «Паризький сплін» (малі вірші в...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Листопад 2017
Видання поезій Джеймса Дуґласа Морисона українською не супроводжують ані передмова чи післямова,...

Розділи рецензій