Джошуа Купер Ремо. Сьоме чуття. Влада, багатство і виживання в епоху мереж

Жовтень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
117 переглядів

Переклала з англійської Роксоляна Свято
Київ: Yakaboo Publishing, 2018.

Фридрих Ніцше, спостерігаючи за шалом промислової революції, висновував, що лише розвинувши шосте чуття – відчуття ритмів історії, людство зможе виважено пройти час неймовірних перетворень. Інакше – і саме це провіщав філософ – трагедія неминуча. І він не помилився, стверджує автор ідеї про сьоме чуття, вказуючи на досвід світових воєн. Воно, стверджує Джошуа Купер Ремо, дасть змогу вловити суть нашої доби – епохи мереж.

Епоха розуму, або Просвітництво, замінила церковні школи на державні і монархії на демократії, а епоха мереж покликана докорінно трансформувати теперішні інституції. Її головна характеристика – постійне підключення, та йдеться не лише про інтернет, а й про нашу неймовірну пов’язаність одні з одними. Структуру мереж найкраще описують риболовні сіті, де немає критичних для всієї мережі центральних вузлів, а з вилученням одного сітку підтримають інші. Під час «холодної війни» така мережа була стратегічно важливою для США, де її й придумали (про це Ремо розкаже через життєву історію автора ідеї Пола Берена, а розповіді про певні явища через особистості пронизуватимуть книжку). Сьогодні, коли системи функціонують за принципом децентралізованої мережі, спостерігаємо парадоксальність технологій: одночасне стрімке поширення (усі ми ними користуємося, зокрема, як інструментами для революцій) і граничну концентрацію у руках декількох осіб і корпорацій (програмне забезпечення, покладене в основу мережевих систем, має власників, і коли багато хто користується Word чи Google, інші розробки вже не потрібні). Нова каста, як Ремо називає власників мережевих систем, не контролює поведінки всіх вузлів мереж, проте й мільйони користувачів не знають, що на думці у нової технократичної еліти, кількість представників якої меншає, а прибутки і вплив зростають.

Таку одночасність – чи пак діялектичність – европейській людині мислити неприродно, стверджує Ремо; китайська ж філософія бачить світ саме так. Недарма екскурс у комплексну сучасність Ремо починає на березі тихого озера в кампусі для китайської еліти – в академії Вчителя Наня, де бував і сам (китайськими студіями і мандаринською мовою займався з дитинства). Це налаштовує на повільне осмислення швидких змін; як казав Нань, що швидше ми рухаємося, то хворішими стаємо, і вже авторове: «хоч би як складно це було, зачекай, оглянься, подумай». Для вирішення сучасних проблем не досить формальної логіки і добрих намірів – важливо відчувати дійсний контекст, авру часу. Вперше зіткнувшись із тероризмом, масштабними фінансовими кризами і революціями, біткоїнами, глобальним політичним популізмом та іншими великими потрясіннями, людство не може керуватися історичними шаблонами, має вийти за межі фактів та озброїтися інстинктом – сьомим чуттям, яке відкриває однакову мережеву природу всіх перелічених явищ – обнадійливих і руйнівних; які нищать, але, можливо, провадять до створення чогось нового.

Метод китайської філософії, який передбачає пізнання не тільки теоретичне, а й через емоційний та фізичний зв’язок, позначився на стилі книжки. «Сторителінґовий» виклад (кожен підрозділ вибудувано довкола однієї історії), біографічні та психологічні портрети персоналій, влучні й неочевидні аналогії між давнім і сучасним, цікава метафорика вкупі з обізнаністю у філософії, історії, політиці, літературі та комп’ютерних науках, – усе це створює живу й переконливу оповідь. Автор проводить аналогії рівности в сучасних мережевих системах із «Хутором тварин» Орвела, відсилає до «Пані Боварі», зіставляючи світосприйняття модерної і сучасної людини, осмислює ідеї Вітґенштайна, Лятура й Зимеля, події з історії Европи, Китаю й Південної Африки, а подекуди виходить на філософські абстраґування. За рушія епохи мереж Ремо вбачає підкорення часу. Якщо у добу великих відкриттів країнами керувала лихоманка нових земель, сучасному світові йдеться про швидкість, ефективність і вчасність, аж до мрій про безсмертя. Деякі радикальні тези автора викликають сум’яття й сумнів: чи справді настільки зменшується значення простору? А ось мовлячи про те, що вивчення мов стане непотрібною навичкою, бо з’являться автоматичні перекладачі, автор зважає лише на прагматичний аспект, хоча саме сьоме чуття виходить за межі прагматики.

Цінно, що Ремо одночасно йдеться про загрози і можливості мереж. Їхню руйнівну природу відображають нещодавні фінансові кризи, коли вигоди монетарної політики стали опинятися у руках тих, хто вже мав гроші, і благі наміри спричинилися до економічної нерівности і руйнації середнього класу. Ось чому нерозуміння контексту може зашкодити: старі політичні моделі перестають належно працювати. Ремо підважує низку прогнозів: «капіталізм і ринки видужають»; «розумна влада» (принцип «не нашкодь») Обами та інших американських політиків спрацює; національні ідентичності зникнуть під тиском глобалізації; і, мабуть, найважливішу – про те, що Китай піднесеться, а Штати занепадуть. Потенційно позитивний сценарій щодо США Ремо пояснює їхньою кращою теперішньою позицією у концентрації мережевих впливів. Проте американській політиці бракує стратегії. Із закликами до миру у світі Америка постала найпотужнішою державою, але досі не спромоглася пояснити, що означає це мирне майбутнє. А мир неможливий без влади. У світі, де питання «кому довіряти?» синонімічне до «до кого ти підключений?», Ремо радить державам будувати сильні захисні брами мережевого входу – фактично за принципом cuius regio, eius religio (чия держава, того й релігія), історію якого автор також розглядає. Водночас Ремо згадує про можливість мережевої співпраці між країнами – наприклад, Китаєм і США, – яка має відбуватися лише у випадку волевиявлення країни прийняти правила мережевої системи.

Ремо написав «Сьоме чуття» з прикладною метою, насамперед для тих, хто ухвалюватиме важливі публічні рішення у близький час інституційних змін. Його меседж: ми не можемо нехтувати новими умовами світу постійного підключення, повинні відчути їхній перетік і пристосуватися, але це не означає пасивної ролі чи наївної віри у технології. Аби нагадати про сумні наслідки такої позиції, Ремо вкотре звертається до історії. Із вогнепальною зброєю колоніялісти легко підкорювали племена Африки, тому напередодні Першої світової війни европейці вірили: війна буде швидкою. Вони не передбачили, що наслідки будуть разюче інші, коли новою зброєю володіють обидва табори. Задля попередження трагедії і задля справедливого суспільного ладу Ремо пропонує замість віри в техніку віру в людину чи суспільство, яке готове поставити на чолі відповідальних правителів. Наразі ж нова каста не розуміє політики та історії, а політики не розуміють мереж, тож у пошуку альтернативи Ремо сягає до правителів-філософів Платона чи китайських управлінців-поетів – тих, що здатні виробити сьоме чуття, яке допоможе зберегти все дороге для нас.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Аврамчук ・ Грудень 2017
Суспільний резонанс теми польського руху «Солідарність» зміцнюється неоднозначністю...
Володимир Шелухін ・ Грудень 2017
Праця, задумана як популярне видання, може, однак, претендувати на статус колективної монографії з...

Розділи рецензій