Ростислав Семків, Роман Струць, Богдана Матіяш.... Соло триває... Нові голоси. Іронія

Березень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
140 переглядів

Літопис, Смолоскип, 2006.

В основі третього випуску «Соло триває… Нові голоси» – лекція Ростислава Семківа «Парадокси постмодерної іронії та стильова параноя сучасної української літератури», прочитана 2004 року в рамках серії щорічних лекцій на пошану Соломії Павличко. Крім міркувань про постмодерну іронію (тут автор чи не найбільше наголошує її симулятивне, в бодріярівському розумінні, існування), Семків розглядає й історію розвитку поняття іронії, а також подає власну візію «параної» сучасної української літератури, перейнятої «пошуками “свого” постмодернізму»: «Доки ми шукаємо елементи “нової” стилістики, вже присутній у нашій культурі постмодерний стан спонукає нас посилено симулювати знайомі явища – авторство, критику, іронію...».

Як і в попередні рази, виступ доповідача став доброю нагодою для багатоаспектної дискусії. Мабуть, саме неподібність і навіть різновекторність «реплік» авторів і є найціннішою рисою збірника. Розмова в природний спосіб виходить на міждисциплінарний рівень: окрім літературознавців, до неї долучаються культурологи, історики філософії, мистецтвознавці, письменники.

Збірник тематично поділено на декілька частин. Перша – «Дилогос» – стала насамперед полем для обговорення лекції Ростислава Семківа. Безпосередніми літературознавчими відповідями на неї – часом доволі критичними – є тексти Романа Струця, Сергія Яковенка, Богдани Матіяш, Мар’яни Гірняк. Софія Рябчук доповнює історичний аспект лекції Семківа спостереженнями про український літературний аванґард. Власні роздуми про іронію пропонує і Марко Павлишин. Критичну «філософську» репліку в бік доповідача зробив Андрій Дахній. Несподіваним і свіжим видається дослідження іронії в сучасному візуальному мистецтві, що його пропонує Богдан Шумилович. Флоріан Бацевич, крім коментаря до лекції, пропонує також власні мовознавчі уточнення й доповнення. Володимир Єрмоленко надав перевагу есеїстичній формі. Кожен із 26 фраґментів-абзаців Олександра Івашини настільки самодостатній і довершений (часто мало не афористичний), що міг би успішно функціонувати автономно; хоча цей текст найменш науковий за стилем (тут майже немає посилань чи цитат), саме він, мабуть, є найевристичнішим. Завершують першу частину тексти Олександра Бойченка та Леоніда Ушкалова.

«Філологос» – це чотири діялоги-інтерв’ю про іронію: з українськими сучасними письменниками – Валерієм Шевчуком, Володимиром Дібровою, Юрком Іздриком, а також Гейденом Вайтом, професором історії Каліфорнійського університету й професором компаративістики Стенфорду, автором славнозвісної монографії «Метаісторія» (1973). Нарешті третя частина збірника пропонує тексти трьох авторів, кожен із яких посутньо вплинув на стан сучасних досліджень іронії. Це «Всесвітньоісторична сила іронії» та «Іронія як керована стихія, правда іронії» Серена Кіркеґора; «Іронія, ностальгія і постмодерн» Лінди Гатчеон та «Існування іронії як іронія існування» Хосе-Луїса Раміреса.

Збірник містить також довідки про авторів і «топологіон» – фраґменти їхнього «мовлення» і «домовлення», а також перелік імен, згадуваних у тексті.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій