Jurij Andruchowycz, Ołeksandr Hrycenko, Jurij Izdryk, Jurko Prochaśko, Mykola Riabczuk, Oksana Zabużko. Sny o Europie

Червень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
107 переглядів

Wybór i redakcja Ola Hnatiuk. Przełożyły Ola Hnatiuk, Katarzyna Kotyńska, Renata Rusnak
Kraków: Nemrod, 2005.

Читаючи «Сни про Европу» та роздумуючи про контекст центральносхідноевропейських дискусій про Европу, а також українського «способу» про неї «снити» впродовж дев’яностих і двотисячних років, не можу позбутися думки, що анотація Міхала Пахоцького надто багато що затирає. Надто багато про що мовчить. Коли йдеться про вміщені у книжці тексти, видається замало прокоментувати лишень емпіричні враження від мандрівки із заходу на схід України, поділитися приватним досвідом і контекстом читання, а також дати короткі й дуже враженнєві коментарі до европейських амбіцій українців, спорядивши їх незадовго перед тим ремаркою: «На вокзалах сплять українці, і цікаво, скільком із них сниться Европа». По правді, не хочеться її коментувати. Досить того, що вона добре показує, що український і польський досвіди читання цієї книжки можуть виявитися дуже різними. Якоїсь миті навіть прикрими. Більше хочеться думати про те, із чого книжка постала, до чого покликається і з чим нав’язує тяглість. І навіть іще більше: про те, чому вона – оцим, власне, контекстом – може обернути ніби вже набридлі розмови, а ще більше сни про Европу в щось конче потрібне просторові, в якому ці тексти постали. Чому вона оцим «сни», яке могло би раз і навіки визначити як площину цих розмов лишень оніричний простір, назавше поклавши межу поміж українською постсовєтською дійсністю і Европою, про яку можна начеб тільки снити, чому вона спричиняється до цілком протилежного ефекту – ніби передає українським інтелектуалам право на спадкоємність центральноевропейської дискусії. Цей момент видається мені важливим, бо з нього починається розмова про певну тяглість, ментальну співпричетність і культурну традицію.

Добірка есеїв, а це тексти: «Українська геопоетика», «Місце зустрічі Germaschka» та «Країна мрій» Юрія Андруховича; «На схід від саду Метерніха» Миколи Рябчука; «Світ, Европа і ми» Олександра Гриценка; «“Психологічна Америка” і азіятський ренесанс, або Знову про Картаген» Оксани Забужко; «Станіславів – туга за тим, що несправжнє» Юрія Іздрика; «Каканія чи Цеканія?» Юрка Прохаська – зафіксовує дуже цікавий мисленнєвий простір, перебування в якому наштовхує на розмову не лише (та й не так) про двадцять дві України, але й про Европу в її відмінностях; не лише про европейський вибір, але й про проблему европейської, а водночас і про специфіку постсовєтської тотожностей. Ці есеї гостро зактуалізовують питання способів мислення; загрузлости в провінційності, завислости поміж Сходом і Заходом і туги за тим, чого насправді не знаєш, – за уявленими просторами Европи, що можуть виявитися цілком інакшими, ніж ті, які малювала уява. Зрештою, йдеться і про ментальні конструкції европейськости, а також про парадокси і стереотипи, з яких Европа складається не меншою мірою, ніж Україна.

Це книжка і про впорядкування свого культурного, і приватного, і будь-якого іншого простору; про накреслення мисленнєвих координат, у яких відбувається становлення себе як европейського інтелектуала, хай там що говорять про географію та кордони (а з географією, до речі, у нас усе гаразд), про свій дім буття (себто про розмаїття мови цих просторів) і про речі, які ліпше би насправді були тільки снами...

Коли триває оповідання цих історій, коли відбувається ця репрезентація себе Іншому, мені хочеться, щоби той Інший зміг уважно дослухати її до кінця і відповісти на неї. Або ще не так: подивитися нарешті свої сни про Україну. Більше її пізнати. А це вартніше за будь-які сни.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Світлана Ославська ・ Березень 2016
До збірника статтей Анатолія Дністрового ввійшли тексти, написані у 2007–2015 роках. Автора...

Розділи рецензій