Дмитро Шевчук. Смисл і межі політичного: філософська інтерпретація

Січень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
280 переглядів

Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2014.

Першу монографію Дмитра Шевчука було присвячено творчості Густава Шпета. Тепер він частково змінює фокус з історії філософії на філософію політики (або навіть політичного). У першому розділі подано розгорнуту панораму теоретико-методологічного аналізу політичного. Дослідникові важливо зайняти метафілософську позицію, яка дасть змогу уникнути зайвого анґажування темою. Звісно, ця спроба ідеалістична, адже з історії філософії помітно, що дуже важко уникнути ідеологічного обрамлення, аналізуючи політичне. Автор розуміє, що політичний світ переплетено із соціяльним, економічним, естетичним світами, тому для комплексного осягнення зв’язків політичного з різними сферами буття потрібен міждисциплінарний підхід. Помітно, що Шевчук схиляється до античного розуміння політичного світу, зокрема у контексті полісу, де «найвищим смислом політичного є ідея блага». Такий акцент підводить до думки, що ідеальним вираженням політичного був поліс, а принципом реалізації — агора.

Перевагою і водночас недоліком розділу є комплексне, панорамне схоплення філософських підходів до політичного. Політичне тематизовано в другому розділі, де подано три виміри його тлумачення: антагоністичне, агоністичне та символічне/уявне. Для пояснення антагоністичного автор звертається до теорій Карла Шміта, Гельмута Плесне, Ганни Арендт, а от агоністичне постає у вимірі екзистенційної взаємодії Я та Іншого. Найцікавішим є третє тлумачення політичного як символічного, себто того, що пов’язано з культурою. Тут політичний світ постає як «результат соціяльної уяви та символічного обміну».

Політичне осмислюється на основі структурних дихотомій у третьому розділі, де проаналізовано публічне і приватне, індивідуальне і спільнотне, сакральне і профанне, центральне і периферійне. Однак найактуальнішим є останній розділ, у якому філософський аналіз політичного набуває сучасного виміру. Дмитро Шевчук намагається відстежити, як сьогодні викривлюється політичне і які є стратегії подолання його «кривизни». Для автора ключовою є ідея надзвичайного стану, яка має «окреслити можливості буття і небуття політичного світу», а головним предметом осмислення — влада як епіцентр конденсації політичного світу. Не нехтуючи психоаналітичною теорією, автор розглядає надзвичайний стан політичного як зіткнення Реального і Символічного.

Великий корпус ідей, концепцій та поглядів уміщено в невеликій за обсягом праці, тому подекуди кількість ідей і цитат позбавляє текст місця для авторської рефлексії та наочних прикладів. Цю ориґінальну монографію високого теоретичного рівня адресовано насамперед академічній спільноті, і у своєму жанрі вона вимагає пильної уваги.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій