Альбіна Позднякова. Смаколики

Листопад 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
115 переглядів

Львів: artarea, 2013.

Появи першої поетичної збірки Альбіни Позднякової «Тяжіння» прихильники авторки чекали роками, натомість другу було видано майже відразу після першої. «Смаколики» — вкрай чудернацька книжка і водночас дуже правдива. Авторка короткої передмови Лана Світанкова справедливо відзначає її ориґінальний формат — «посібник з поетичного куховарства». Але чомусь залишає за дужками повносторінкові ілюстрації молодої київської художниці Тетяни Зозуленко, завдяки яким це видання є тією ж мірою художнім альбомом, як і збірником рецептів чи поезій. Разом із тим, «Смаколики» — інтимний і дуже відвертий щоденник, у якому вдосталь як радости, так і болю. Між цими двома книжками сталося чимало: заміжжя, виїзд молодого подружжя до США і народження сина (власне, «Смаколики» присвячено «Юркові, завдяки якому я навчилася готувати»).

Альбіна Позднякова доводить на кожній сторінці: в житті немає нічого такого, що не було б водночас чимось іншим. Лана Світанкова тут і авторка передмови, і кулінарний редактор; Катерина Міхаліцина написала післямову і здійснила літературне редаґування. Нехай поезія та їжа — давнє поєднання, але 44 пари «сіамських близнюків» — це напевно щось новеньке.

Про те, що «найвибагливіше тісто — любов» (Катерина Міхаліцина), починаєш здогадуватися вже з перших сторінок. Приготування сніданку, обіду чи вечері стає ритуалом-ворожінням, мрією чи заклинанням. Ритуалом, до речі, суто жіночим, у якому, втім, завжди означено віртуальну чоловічу присутність. «Ми прагнемо бути великими і м’якими, / Щоб стріли влучали, щоб тіло їм піддавалось, / Щоб падали поруч, отак, до лиця лицем» або «Спечемось на ватрі любові, либонь, живцем», — це про налисники. А тут про зупу з броколі: «Тимчасовість помешкань — ми тверднемо, ніби хліб, / Наша шкіра товстішає, з нутрощів пнуться кишки»; «Я винайму Тобі світ, / Де нема середини й кінця, де нема твердіння». Приготування флану (відкритого пирога) стає приводом для обітниці («Отак до любові зведеш стравоходо-міст — / Бо, крім як з Тобою, не їстиму вже ні з ким»), кексу — для моління («Твій солодкий викуп — / Це час, що у випічку втілився. Стій, не викинь, / Пройди його поруч!»). А юшка зі сочевиці — як «машина часу», що відкидає в прадавні часи («Я тільки в кімнату на хвилю, а двері рипнуть — / І всюди пустеля чи сірі бідацькі нетрі, / І ноги у пилі дорожньому»).

Метафори «Смаколиків» справджують будь-які припущення. Лазанью з артишоками готують, аби маленька смерть перетворилася на маленьке життя («Артишоковий квіт покладає себе у труни / Кольорових каструльок»), а години на самотині до ночі скінчилися («Зупиняти на хвилю ці соусом перемазані / Довгі пальці — чекати ключа в замкові»). Червоний борщ — щоб знайти слова, протилежні до тих, якими ненароком можна все й одразу скінчити («І в горлі слова, з яких кожне — собі антонім»). І, власне, «програмні» (кульмінаційні?) житні макарони, де чи не єдиний раз за всі 192 сторінки з’являється слово «смаколики» і де все сказано прямо і просто («Ота любов невинна і зникома, / Яку вимріюєш, якої довго ждеш, / Підсолюєш і ловиш друшляками. / Шукаєш, чим присмачити ту грань / Поміж негострими і непрісними нами. / Ота любов готується ривком»).

Катерина Міхаліцина називає Альбіну Позднякову жінкою, «котра точно знає, чого вона прагне сьогодні, що вона збудує — бісквітну вежу чи клітку з теплих млинців». Та в найкращих і найпронизливіших текстах авторка не боїться власних слабкости й непевности, приймаючи їх як своєрідні інґредієнти до щасливого повноцінного буття. І саме ця рідкісна якість, що посилюється від книжки до книжки, надає її поезії особливої повноти світовідчуття.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Спілкування, інтернет, зміни в культурному ландшафті людства, мандри – найпоширеніші теми збірки...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...

Розділи рецензій