Петро Рихло, Тимофій Гаврилів, Микола Ільницький.... Слово і час. 2005, № 9, 10

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
158 переглядів

Найцікавішими матеріялами числа є, безсумнівно, розвідка Петра Рихла «Пауль Целан у контексті традицій німецької літератури» і стаття Тимофія Гавриліва, зосереджена на концепції наративу в автобіографічній пенталогії Томаса Бернгарда. Обидві статті, крім обізнаности авторів у матеріялі й вдало обраного наукового інструментарію для розкриття заявлених тем, засвідчують ще й близькість цього письма до доброї есеїстики. Саме тому ці тексти направду цікаво читати, що, на жаль, донині не вельми часто трапляється в академічному літературознавстві.

Чималою загадкою для мене є інтенції Миколи Ільницького, який береться досліджувати «екзистенційний рубіж і проблему вибору» в поемі Бориса Олійника «Трубить Трубіж». Що, окрім Олійникового ювілею могло до цього спричинитися? Вже ж не Олійникова роль і місце в літературі, якщо говорити про бодай трохи критичне ставлення до літпроцесу... Стаття Тетяни Свербілової «Пророк та самогубство» потребувала б, окрім дискусії, уточнення декотрих посилань, яких бракує в тексті. Скажімо, говорячи про «наявність, за Дюришиним, східнослов’янської культурної спільноти, яка формувалася за колоніяльним типом» чи зацитовуючи Юрія Тинянова, авторка не робить біди з того, що не вказує джерел, на які покликається. Дослідників Маланюкової творчости зацікавить розвідка Зиґфрида Ульбрехта про подорожні враження Маланюка з Німеччини, а ось наступна стаття з рубрики «ХХ століття» «Інтертекстуальність як спосіб “інакомовлення” у повісті Докії Гуменної “Небесний змій”» Тамари Николюк вразить найперше тим, що про інтертекстуальність у ній взагалі й не йдеться. Натомість авторка дошукується способів інтерпретувати «як мислить сварожич і чим відрізняється його мислення від мислення сучасної людини», розгортає зміст оповідей окультистів, простежуває семантику слова «брахман» тощо; здається, ще трохи – й постане ще одна «Велесова книга». Про такий інтертекст ішлося?

Декілька матеріялів числа присвячено автобіографічному письму. Про нього роздумують Валентина Соболь (наратологи, вочевидь, охоче подискутували б про згаданий у її статті «Новочасна сповідь чи традиційний щоденник» «індивідуальний тип нарації», означений у авторки майже як термін) і Тетяна Бабенко, яка зосереджується на особливостях авторської присутности в сучасній художньо-біографічній прозі. В рубриці «Штрихи» Михайло Гуць знайомить читачів із маловідомими сторінками життєпису Олени Пчілки, а Степан Ярема пропонує розвідку про авторство останніх двох праць Петра Карманського.

Число завершує, крім традиційних рецензій і «Літопису подій», лист до редакції Льва Дроб’язка, котрий узявся відкрити громадськості очі на те, що буцімто книжку Максима Стріхи «Данте й українська література: досвід рецепції на тлі “запізнілого націєтворення”» (Київ: Критика, 2003) фактично переписано в Григорія Кочура. Зважаючи на те, що цей закид зачіпає і видавництво, «Критика» вважає за потрібне вмістити в цьому числі часопису відповідь Миколи Стріхи у формі відкритого листа, попри те, що він, мабуть, друкуватиметься і в «Слові і часі», до якого, власне, й звернений.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій