Лариса Бондар, Роксана Харчук, Неля Момот.... Слово і час. 2005, № 3

Квітень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
98 переглядів

Як і можна було чекати, березневе число присвячено Шевченкові: Лариса Бондар достежує універсум «Причинної», стверджуючи, що «ніякого переходу від романтизму до реалізму в Шевченка не було», й прописуючи хронотоп балади як однозначно романтичний. Роксана Харчук аналізує за Шевченковими текстами російський етнотип, а Неля Момот вивчає стратегії написання поетового щоденника.

У рубриці «Контекст» Микола Ільницький роздумує над межею «відступництва» та «наймів» у літературі, переймаючися пов’язаними з обома феноменами проблемами самототожности й самоідентифікації – їх дослідникові так і не вдається звести до спільного знаменника. Рубрику «ХХ століття» представляють дослідження, які відсилають читача аж до його витоків: Володимир Погребенник аналізує поезію «Української хати» й фольклор, а Людмила Медведюк пропонує ознайомчу розвідку, присвячену майже незнаній в Україні поетці й акторці Маргариті Борзаківській.

Аби наблизитися «до джерел», редакція вмістила в числі розвідку Олександра Брайка – роздуми про роман Євгена Гребінки «Доктор» як соціяльний наратив. Стаття загалом цікава, однак дещо дивує авторова теза про техніку симулякра, застосовану в романі, – про неї вряд чи є підстави говорити стосовно Гребінчиного твору.

Матеріял Тетяни Калініної про роль Шевченкової спадщини у творчій долі Володимира Науменка та статтю Віктора Гуменюка про виставу «Лісова пісня» у кримськотатарському театрі об’єднано в рубриці «Штрихи».

Від статті Ганни Улюри, присвяченій тим, «хто пише іншу прозу», себто жінкам (хоча незрозуміло, чому жінка-авторка культивує погляд на жіноче письмо як на інакше), можна б чекати більшого. Не зовсім зрозуміло, чим керувалась авторка, добираючи твори для аналізу, й чому пише лишень про назагал нічим не прикметні тексти Марини Гримич, Марини Меднікової, Світлани Поваляєвої та Лариси Денисенко (завважте: їх об’єднує лиш те, що вони побачили світ у «Кальварії» 2003 року), іґноруючи цікавіші зразки жіночого письма.

Публікація «Традиція міфологізації Львова у прозі Лесі Демської» зраджує знайомство її авторки Ірини Прасс з есеєм Григорія Грабовича «Мітологізації Львова: відлуння присутности та відсутности» в одному з давніших чисел «Критики», на яку вона навіть простодушно посилається (спотворивши назву) через кілька абзаців від початку своєї статті (мовляв, заголовок позичений), – не признаючися, правда, що той початок де колажно, а де й дослівно списано з уподобаного есею. Мабуть, сподівається (і, бачимо, не дарма), що редактори академічного літературознавчого часопису ідеологічних супротивників далі заголовка не читають, – достоту як чиновники з радянського ВАКу не читали Грушевського, з якого, подейкують, спритніші бійці ідеологічного фронту списали собі не одну дисертацію. То хай тепер у редакції бодай ознайомляться з Грабовичевою статтею «Плаґіят і його контексти» в тій-таки «Критиці» (2004, ч. 4): чує моє серце, то буде наступне, що тут украдуть, а в «СіЧі» продадуть. Утім, Грабовичеві йдеться про «національні міти, які проєктують колективний досвід», а його миколаївській шанувальниці – про «національні міфи, які проектують колективний досвід», із чого видно, що старого правопису і старої мови ми в новій Україні дотримуватися не будемо, а старих звичок – як Бог дасть.

Варвара Нечитайло

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій