Василь Задородний, Оксана Панчук, Микола Жулинський.... Слово і Час. 2005, № 12

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
127 переглядів

Не можна не оцінити вартости статтей, уміщених у рубриці «Ad Fontes!»: копіткий аналіз колядки «Не плач, Рахиле», що його здійснив Василь Задорожний, і стаття Оксани Панчук, зосереджена на дослідженні композиційної структури щедрівок, і справді заслуговують на читацьку вдячність – особливо на тлі деяких інших текстів числа.

Матеріял Миколи Жулинського, присвячений постаті Юрія Лавріненка, по-своєму ніби й не кепський (зрештою, чи не найліпший із його останньо писаних статтей), якби в ньому не траплялися зужиті штампи про «пізнання глибинної суті української літератури» чи «запоруку безсмертя страдницького сина України». Тристорінкова стаття Світлани Лущій і Наталії Павловської – роздуми над книжкою Олекси Веретенченка «Нагорода моя – свобода» – більше скидається на бібліографію статтей, присвячених цій постаті: у цьому невеликому тексті нараховуємо 31 посилання, чим запропонований матеріял і цінний.

Стаття Мирослави Крупки, що оглядає художнє моделювання проблем материнства й творчости (аналіз здійснено на матеріялі роману Ніли Зборовської «Українська реконкіста»), цікава теоретичним підходом до окресленої проблеми. А ось у статті Ярослава Голобородька «Онтологічна проза Григорія Штоня» і дефініція запропонованого поняття не переконує, і авторова стилістика симпатії не викликає, бо припускає отакі конструкції: «...Романи <...> гіпернасичені відвертими абстрактами й тяжінням до пролонґованих абстрагувань», що накладаються одна на одну й не додають ясности авторовим тезам. Намір Ольги Деркачової писати про світ крізь призму болю, звертаючися до творчости Маріанни Кіяновської та Андрія Охрімовича, сам по собі цікавий, однак дивує однозначність і категоричність висновків, як-от: «...Якщо у Кіяновської мазохізм зумовлений любов’ю, то тут [в Охрімовича.– B.М.] садизм зумовлений ненавистю», як і загалом обрана методологія дослідження.

Статтею «Герменевтика як непідвладність» Сергій Квіт відповідає Романові Мниху, який критично відгукнувся на його книжку «Основи герменевтики». Було б цікаво, якби до дискусії долучилися філософи. Вони, мабуть, цього не зроблять, а шкода. Хай би хто з них прокоментував деякі Квітові вислови: «якщо вважати філософію, за Мартином Гайдеґером, чимось зовсім не корисним»; або «настанову Гайдеґера “Я є” слід розуміти в сенсі збігу позиції читача та інтерпретатора, що пов’язується з есеїстичним мисленням та герменевтикою стилю»; або «есеїзм як модерністська антитеза постмодернізмові».

У «Питаннях теоретичних» уміщено лише одну статтю: Віра Просалова здійснює диференціювання понять «інтертекстуальне поле» й «контекст», зате два матеріяли містить рубрика «Дебют». Ірина Зелененька пише про Україну як поліваріянтний націотворчий образ у ліриці Тараса Мельничука, а Олена Довженко береться шукати національний характер у романах Олеся Гончара. Авторка цілком правдиво стверджує, що час братися за переосмислення Гончаревої творчости, однак бере за відправну точку дещо хибний засновок, бажаючи «зняти з нього тавро соцреаліста, показати як людину, що заглибилася в душу народу», що означує радше не переосмислення, а є долученням до послідовного, наразі постсовєтського, мітологізування Гончаревої творчости з точністю до навпаки, супроти нормативного оцінювання його текстів у совєтській критиці.

Чимало дискусійних моментів надибуємо в розвідці Оксани Веретюк, присвяченій проблемі національної ідентичности літератури, літературного твору й автора, що вміщена в рубриці «Національна ідея». Поряд надруковано статтю Франце Берніка «Культурна ідентичність в епоху глобалізації. Небезпека та перспективи», що привабить зацікавлених у цій темі. У числі також уміщено декілька рецензій і лист Максима Стріхи, надрукований також у «Критиці» (2005, ч. 10), бо справа стосується книжки, випущеної в нашому видавництві.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій