Юрій Завгородній, Вікторія Дуркалевич, Роман Голод.... Слово і Час. 2005, № 11

Лютий 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
112 переглядів

В рубриці «Аd fontes!» сходознавець-індолог Юрій Завгородній цілком природно для власних наукових уподобань, але неочікувано для українського читача твердить, що першим буддійські реалії в українську літературу ввів Іван Франко. Вікторія Дуркалевич роздумує про Франкову художню прозу під психоаналітично-екзистенційно-мітологічним кутом «реконструкції самости», а Роман Голод доповнює його постаттю шерегу українських імпресіоністів.

Ігор Котик у статті «Екзистенційний вимір людини в “Анкетах” Юрія Тарнавського» стверджує, що творчість цього поета майже позбавлена читацької рецепції й надалі перебуває в дорозі до українського читача. Ірина Думчак докладно оглядає критичний доробок Аскольда Мельничука.

Олександр Стусенко у статті «Смерть читача» вочевидь намагається його епатувати. Хоча про його смерть говорити дивно, бо він, на думку автора, «як реальне втілення умоглядної фікції літературознавців ніколи й не народжувався». Тому епатує автор тим, що шукає собі скромного місця в шерезі інших видатних «убивць», що покінчили з Богом (Ніцше), високим стилем (Ортеґа-і-Ґасет), суб’єктом (Фуко), автором (Барт) і самим словом (Штонь). Ніна Герасименко розглядає особливості творчої манери переможниці конкурсу «Коронація слова» 2005 року Ірен Роздобудько, яка, на думку авторки статті, перебуває на проміжному етапі між «елітарною» та «масовою літературою».

І досі є охочі осмислювати явище постмодернізму, що засвідчує стаття Лесі Пікун у рубриці «Зарубіжна література». Тут-таки Олена Kубініна розглядає роман Вільяма Стайрона «Визнання Ната Тернера».

Наталя Лисюк у статті з войовничою назвою «Фольклор як політична зброя» робить спробу проаналізувати й систематизувати з позицій фольклористики «усну» і писемну народну творчість часів Помаранчевої революції. Марія Домбровська подає «Дефініції “масової літератури”».

Наприкінці числа вміщено «Дебюти» – Любові Процюк з «Особливостями конфлікту у драматичній дії “Сапфо” Л. Старицької-Черняхівської» й Тетяни Бєлобрової з «Просторовою організацією ліричного переживання в молитовному тексті». Вдало вправляється в детальному аналізі роману Емілії Бронте «Буреверхи» Христина Денисюк. Після прочитання стає цілком очевидним потужний «ґотичний» первень роману. Однак у чому саме на початку XXI століття звершується ренесанс «Буреверхів», як твердить авторка, залишається незрозумілим.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Січень 2014
Обкладинку числа «Проникливий погляд. Комунізм і його епоха» прикрашає колаж із пам’ятником...

Розділи рецензій