Павло Михед, Джованна Сьєдіна, Олена Бистрова та ін. Слово і час. 2004, №7

Серпень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
43 переглядів

В останньому числі журналу привертає увагу змістовний, хоча й нерівний блок історико-літературних статтей. Павло Михед вдається до спроби представити біографію Гоголя як історію свідомого та послідовного втілення ідеї апостольського служіння, що завершилася поразкою письменника. Джованна Сьєдіна порівнює українську й російську редакції «Чорної ради». До найкращих у номері належить змістовна розвідка Віктора Жибуля про формальний експеримент у творчості українських і білоруських футуристів, хоча її автор і помиляється, пов’язуючи початок українського футуризму з виступом Михайля Семенка (1914), а не «Огняною свитою» Василиска Гнєдова (1913). Вправно написану статтю Олени Бистрової присвячено такому невдячному і суто схоластичному завданню, як зіставлення «Віршів до Чехії» Цвєтаєвої і Тичининого «Похорона друга», – ясно, що нічого науково цінного таке зіставлення не дало, хоча принагідно авторка висловила низку більш-менш слушних міркувань з приводу як цвєтаєвського циклу, так і поеми Тичини.

Осібно стоїть цікава стаття Сергія Білоконя про шевченкознавчі праці мистецтвознавця Федора Ернста.

Микола Павлюк влучно дезавуює прикриту «патріотичною» риторикою фахову некомпетентність Григорія Аврахова, якої той припустився в недавній републікації спогадів Якова Полонського про Шевченка на шпальтах «СіЧі» (див.: «Критика», 2004, ч. 6, с. 27). Проте редакції журналу практика такого роду самопальних передруків, маскованих під останнє слово вітчизняного джерелознавства, вочевидь припала до смаку, тож у цьому числі вона вміщує Перетцову рецензію на перший том «Історії української літератури» Грушевського, яку підготувала з рукопису Леся Рева. Те, що саме цей текст надруковано 1925 року в «Україні» і фахівцям він добре відомий, п. Реву анітрохи не бентежить: вона щиро вважає, що публікація у провідному українському історичному журналі 1910-х – початку 1930-х років «залишалася недоступною для дослідників». Коментуючи рецензію, п. Рева плутає Перетцового учня, філолога-медієвіста Сергія Бугославського з польським істориком Бугославським і гадає, що «Повість про Акира Премудрого» досліджував не сходознавець Васілій Грігорьєв, а поет Аполлон Грігорьєв. Певно, дослідниця не зуміла доступитися не тільки до журналу «Україна», а й до «БСЭ».

У розділі рецензій привертає увагу черговий відгук про збірку статтей Віталія Дончика «З потоку літ і літпотоку», цього разу з пера Сергія Квіта. У четвертому числі «СіЧ» уже відзначила появу книжки свого колишнього головного редактора 11-сторінковою рецензією Ігоря Моторнюка – але для хорошої людини зайвої рецензії не шкода.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій