Дмитро Чижевський, Михайло Наєнко, Дмитро Ігнатенко та ін. Слово і час. 2004, № 6

Серпень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
51 переглядів

Центральним науковим матеріалом номера є, безперечно, публікація уривка з не найвідомішої праці Дмитра Чижевського – навчального посібника «Порівняльна історія слов’янських літератур» (2 томи, Берлін, 1968). Як випливає з післяслова Михайла Наєнка, повний переклад «Історії» має незабаром вийти окремим виданням, а поки що «СіЧ» пропонує розділ, присвячений модернізмові (переклад і коментарі Миколи Ігнатенка). Написаний «на око» і побудований фактично на матеріялі російського і, меншою мірою, польського письменства з більше ніж принагідним залученням інших літератур, розділ цей, очевидно, не є найсильнішим у книжці, адже науковець періодом модерну, наскільки відомо, ніколи фахово не займався. У випадковому, надто як на українського дослідника і автора «Історії української літератури», наборі українських імен (Олесь, Чупринка, Рильський) особливо дивне враження справляють принизливо-побіжні згадки про Тичину (в разюче невідповідному контексті) – при тому, що Бальмонтові, наприклад, відведено непорівнянно більше місця. Загальне враження поверховости поглиблюють непоодинокі фактичні описки Чижевського (котрі перекладач сумлінно відтворив, ніяк не прокоментувавши): збірка Брюсова «Me eum esse» зветься в нього «Me cum esse», краківський журнал «Chimera» виходить у Росії, а Стефан Жеромський стає «польським прозаїком Жермунським».

Серед інших публікацій номера – стаття Ніни Калениченко про зв’язки прози Коцюбинського із суміжними видами мистецтва. Розвідку Галини Герунь про «образ коханця» в Домонтовичевих «Романах Куліша», помилково вміщено в рубриці «XX століття» замість рубрики «Дебют», до якої вона пасує якнайкраще. Можна побажати авторці надалі зазирати у словник, заки вжити слівце «амбівалентний», а перш ніж твердити, ніби Вертера з Печоріним ріднить «не що інше, як романтична епоха, її стиль», поцікавитися, в якому році і сторіччі написано роман Гете.

Редакція журналу далі бавиться в атракціон під назвою «Краща книжка року», визначаючи в підсумку вже найкращі. Серед переможців-2003 опинився Микола Рябчук («Дві України»), з чим його й вітаємо.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій