Іван Дзюба, Юрій Барабаш, Григорій Грабович. Слово і час, 2004, № 3

Квітень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
37 переглядів

Звичайну для березневого числа добірку шевченкознавчих статтей цього разу склали уривок із нової книжки Івана Дзюби про Шевченка, в якому йдеться про комедію «Сон», стаття Юрія Барабаша про Шевченкову історіософію, написана для «Шевченківської енциклопедії», розвідки головного редактора «Критики» Григорія Грабовича «Шевченко в рецепції Дмитра Донцова», Тараса Пастуха про вірш «Чи не покинуть нам, небого...» і Лесі Генералюк про візуальний код Шевченка – поета і художника. Зі зрозумілих причин, давати оцінку матеріялам цієї рубрики «Критиці», що є немовби «зацікавленою стороною», не випадає – хоч деякі оцінки напрошуються самі собою. Інша річ – рубрика «Літопис подій», де опубліковано матеріяли ювілейного засідання Президії НАН України. Тут центральною є доповідь директора академічного Інституту літератури Миколи Жулинського про «стан і перспективи» шевченкознавства, в якій подано перелік завдань, на які «націлений скерувати свої зусилля» Інститут у зв’язку з наближенням Шевченкового 200-річчя. Цей перелік, що займає цілу журнальну сторінку, вражає і приголомшує: якщо його, крий Боже, буде втілено в життя, це стане однією з найбільших афер в історії сучасної української гуманітаристики. Поза сумнівом, усі перелічені завдання – потрібні та важливі: і написання нової наукової біографії поета, і створення збірника «Шевченко у листуванні третіх осіб», і тритомовика «Шевченко в критиці», і видання повної шевченківської бібліографії. Але ж не треба бути працівником Інституту літератури, аби сконстатувати, що до здійснення всіх цих завдань на належному рівні Інститут не готовий: ні достатньої кількости фахівців, ані часу, якщо орієнтуватися на прийдешній ювілей, він не має. Тож програма дій, яку проголосив академік Жулинський, лише створить вдячний ґрунт для всілякої халтури – і в підсумку ефект мильної бульбашки буде забезпечено. А щоб побачити, наскільки реальні можливості Інституту відповідають декларованим наполеонівським планам, чекати десять років не варто: от вийде перший том «Шевченківської енциклопедії» – і все стане ясно.

Серед інших публікацій номера – цікаві спогади Миколи Ільницького про Леоніда Новиченка (їх, до речі, немає у збірці на пошану академіка, яку щойно видав Інститут) і десяток малозмістовних листів Олеся Гончара – з тих, яким місце радше в зібранні торів автора (і то в повному), аніж в окремій журнальній публікації.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій