Володимир Поліщук, Богдан Тихолоз, Микола Васьків та ін. Слово і час. 2003, № 8, 9, 10

Листопад 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
60 переглядів

№ 8

Серпневе число відкриває матеріял до столітнього ювілею патріярха українського літературознавства Петра Одарченка – стаття Олександра Астаф’єва про шевченкознавчі праці вченого.

У рубриці «Ad fontes!» Володимир Поліщук аналізує особливості сюжетобудови оповідань Михайла Старицького, а Богдан Тихолоз розглядає філософську лірику Івана Франка у зв’язку з духовною еволюцією поета.

Низку слушних міркувань містить стаття Ольги Деркачової про версифікаційні особливості лірики Аркадія Казки, хоча віршознавча компетенція авторки подекуди викликає сумнів. Микола Васьків удається до спроби нетрадиційного прочитання хрестоматійного зразка колгоспного роману в українській літературі 1930-х років – «Першої весни» Григорія Епіка. Заслуговує на увагу стаття Олеся Обертаса про попередників дисидентського самвидаву в українській культурі минулих сторіч.

У рубриці «Зарубіжна література» її ведуча Тамара Денисова друкує добірку досить нерівноцінних, але часом не позбавлених цікавости матеріялів круглого столу, присвяченого проблемам викладання зарубіжного письменства в середній школі. Вчені-компаративісти і вчителі-зарубіжники з різних міст України викладають свій погляд на мету й завдання цієї навчальної дисципліни, діляться критичними міркуваннями на адресу чинних шкільних програм і підручників, висловлюють пропозиції щодо вдосконалення курсу.

У розділі рецензій Зара Старожицька відгукується про перший том листів Надії Суровцової, що побачив світ у видавництві імені Олени Теліги.

№ 9

У вересневому числі привертає увагу компетентна стаття івано-франківського дослідника Ігоря Козлика «Теорія літератури в ситуації “кінця теорії літератури”», автор якої вдало полемізує з постмодерними концепціями «смерти літератури» та «смерти теорії літератури», формулюючи власне бачення першочергових завдань, які стоять перед теоретико-літературними студіями на сучасному етапі.

Серед історико-літературних матеріялів номера варто виокремити розвідку Лариси Каневської про «випробування коханням» героїв-інтеліґентів у Франкових романах «Не спитавши броду», «Лель і Полель» та «Перехресні стежки», а також статті Юрія Кочубея (про російське евразійство і візію «азіятського ренесансу» Миколи Хвильового) та Лесі Кравченко (про вплив поетики Райнера-Марії Рільке на творчість Василя Стуса). Друкуються також матеріяли, пов’язані з Іваном Липою: цікаві листи Липи до Єфремова (1903–1914), у яких письменник полемізує з єфремовськими виступами проти модерністів на шпальтах «Киевской старины» (публікація та поверхові коментарі Олени Кривуляк), і стислий причинок Лідії Глиняної про Липині казки й притчі.

Дивне враження справляє стаття Івана Денисюка «Національна специфіка українського фольклору», де фаховий літературознавець вкотре виступає як фольклорист і етнолог-дилетант, у кращому разі відкриваючи давно відкрите й узагальнюючи давно узагальнене, а в гіршому – занурюючись у темні хащі трипільської культури, теорії ментальностей, етнопсихології, синестезії та інші суміжні матерії, у яких ніколи не був і не є фахівцем.

У рубриці «Автопортрет» на запитання редакції відповідає Лариса Мороз.

У блоці рецензій уміщено відгуки про біобібліографічний словник дніпропетровського краєзнавця Миколи Чабана «Діячі Січеславської “Просвіти” (1905–1921)» (Ганна Швидько), монографію Тетяни Шестопалової «Мітологеми поезії Павла Тичини: спроба інтерпретації», видану в Луганську (Олександр Астаф’єв) та антологію західноукраїнської малої прози міжвоєнного періоду «Сокровенне», яка побачила світ торік в Івано-Франківську (Алла Швець).

Число завершує бібліографія літературознавчих видань за 2001 рік, яку веде Олег Козак.

№ 10

У жовтневому номері чільне місце займає публікація матеріялів круглого столу, присвяченого Україні та її відносинам із Польщею та країнами ЕС, що відбувся в лютому цього року в римському Інституті Луїджі Стурцо: вступні промови президента Інституту Ґабріеле Де Роза та патріярха італійських славістів Санте Ґрачоті й виступи Єжи Клочовського («Европейська єдність і европейська освіта») та Оксани Пахльовської («Повернення Сізіфа: переосмислення минулого як побудова майбутнього»).

Продовжуючи тему «смерти літератури», яку зачепив у вересневому числі Ігор Козлик, редакція поміщує полемічну статтю Івана Фізера «Чи таки смерть автора?». З нею сусідує тристорінкова нотатка Володимира Федорова «Автор як онтологічна проблема».

Друкується й завершення розпочатої в минулому номері статті Івана Денисюка, в якому шановний автор нарешті розкриває інтриґу, доходячи сенсаційного висновку про те, що «національна специфіка українського фольклору» полягає у його «глибокій філософічності», а також у «витонченій майстерності психологічного зображення і всього комплексу поетикальних засобів».

У рубриці «Двадцяте століття» поміщено статті Миколи Неврлого про концепції визволення України у публіцистиці Євгена Маланюка та Івана Багряного, а Оксана Кухар – про Маланюків ліричний триптих «Березіль» як відгук на «Арабески» Миколи Хвильового. Друкується також розвідка Світлани Лущій про поета-еміґранта Олексу Веретенченка.

У рубриці «Дати» скромно і несвоєчасно відзначено 85-річчя Ігоря Качуровського: поміщено односторінкову нотатку Олени Бросаліної про поета і змістовне інтерв’ю з ним, яке взяв Петро Олар. Звичайно ж, Качуровський – не Анатолій Дімаров і тим паче не Віталій Дончик, тому матеріял про нього можна вмістити з місячним спізненням і забгати в кінець номера: на місці ювіляра в українській культурі це однаково не позначиться.

Поряд у рубриці «Літературна критика» редакція докотилася до того, що друкує екзальтовану есеїстику про «Поета від Бога» Павла Вольвача і «всепроймаючу ауру особистости» Дмитра Корчинського. Що ж, Вольвач і Корчинський – надійне тло для Качуровського!

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій