Борис Яценко, Євген Нахлік, Олена Ткаченко. Слово і час, 2003, № 7

Вересень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
46 переглядів

У липневому числі «СіЧі» Борис Яценко, полемізуючи з надрукованими у «Критиці» статтями Едварда Кінана та Григорія Грабовича, обстоює автентичність «Слова о полку Ігоревім». Його докази зводяться в основному до трьох тез: а) ремінісценції зі «Слова» наявні не лише в «Задонщині», але й у давніших пам’ятках; б) історичні події, описані у «Слові», були актуальними для Русі лише наприкінці XII ст.; в) «Слово» має паралелі у ведійській традиції. Очевидно, два перші арґументи не є ориґінальними, а твердження про спорідненість «Слова» з Ведами – щонайменше спірне.

З інших публікацій номера привертає увагу стаття Євгена Нахліка про топос каяття у Шевченка в зіставленні з російськими та польськими романтиками (головно Пушкіним), хоча окремі засновки та висновки дослідника виглядають дискусійними. Позбавлені доказової сили й залишаються в царині припущень типологічні паралелі між англійським романом виховання та Шевченковою прозою, яким присвячено розвідку Світлани Гетьман. Олена Ткаченко аналізує еволюцію жанру елегії на смерть в українській поезії другої половини XIX століття (здебільшого на матеріялі творів, присвячених пам’яті Шевченка), але належність деяких розглянутих творів до жанру елегії потребує спеціального обґрунтування. Людмила Чорна публікує документи з історії створення заповідників біля могили Шевченка в 1920-х роках, а Світлана Брижицька – записи галичан у книгах відвідувачів поетової могили (перша чверть XX століття).

У рубриці «Дебют» поміщено статті Лариси Лебедівни (про автобіографізм «Valse mélancholique» Ольги Кобилянської) та Ольги Корабльової (про сексуальність як вияв самотности у прозі Оксани Забужко). У рубриці «Контекст» друкуються розвідки Галини Сиваченко (про феномен «празької іронії» у творчості Гашка, Кафки і Грабала) та Ірини Заярної (про барокову традицію художнього мислення в російській поезії кінця минулого сторіччя). З-поміж рецензій варто виокремити змістовний відгук Вікторії Поліщук про «Наратологічний словник» Олександра Ткачука (Тернопіль, 2002).

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Квітень 2019
Число присвячено пам’яті російського історика, правозахисника і громадського діяча, голови...
Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Беззаперечним центральним матеріялом випуску є фраґмент книжки спогадів письменника, критика,...

Розділи рецензій