Василій Ульяновський. «Славний для всіх часів чоловік»: князь Костянтин Іванович Острозький

Липень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
571 переглядів

Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2009.

Князя Костянтина Івановича Острозького, що був одним із найвидатніших і найвпливовіших урядників Великого князівства Литовського, фундатором потужної Острозької латифундії і просто людиною високих чеснот, історики несправедливо відтіснили в тінь його сина Василя-Костянтина, який не досяг й десятої частки того, що полишив по собі батько, – вважає Василій Ульяновський. Він прагне виправити це викривлення – аналізує свідчення сучасників Костянтина Івановича, наголошуючи у такий спосіб значущість князя в історії України, Великого князівства Литовського, Королівства Польського та Европи загалом.

Описавши ранні роки Костянтина (від народження до початку військовоадміністративної служби при великокнязівському дворі), автор приступає до найбільшого розділу про військово-політичну кар’єру князя-полководця, детально описуючи всі його воєнні звитяги. Костянтин Острозький, як свідчив свого часу особистий лікар королеви Бони італієць Джовані Валентино, здобув перемогу у 64 значних битвах.

Втім, зазнавав він і поразок, зокрема від московитинів на річці Ведроші в липні 1500 року, коли було вщент розбито литовське військо та полонено самого князя. Полон тривав сім років і став вирішальним для його дальшої долі. Костянтин не піддався умовлянням московського князя перейти на його бік, а за першої зручної нагоди втік. Згодом він здобув тріюмфальну перемогу над московитинами у битві над Оршею (8 вересня 1514 року). Портретний образ князя за результатом цієї епохальної битви було увічнено у великоформатній картині 1530–1540-х років «Битва під Оршею» невідомого майстра зі школи Луки Кранаха-молодшого.

Окремий розділ присвячено економічній потужності княжого дому. Ульяновський ретельно перевірив свідчення сучасників князя, що той був чи не найбагатшою людиною у Великому князівстві Литовському. Справді, дослідникові вдалося встановити обсяги володінь Костянтина Івановича: «98 маєтків, в тому числі 7 міст», надання Яґелонів.

Князь активно фундував православні монастирі та церкви й тому, на думку автора, його «слід поставити поряд з митрополитом Йосипом II Солтаном та великою княгинею Оленою Іванівною стосовно заслуг перед Православною Церквою у ВКЛ наприкінці XV – в першій половині XVI ст.».

Особливу роль у житті князя відігравала його сім’я. У шлюбі з Тетяною Гольшанською він мав сина Іллю, а з Олександрою Олелькович-Слуцькою – сина Василя-Костянтина, того самого, що затьмарив образ свого батька.

Прикінцевий розділ стосується останніх років життя, обставин, дати смерти й місця поховання. Без перебільшення монографія Василія Ульяновського на сьогодні є найґрунтовнішим дослідженням життя й діяльности цього представника роду Острозьких.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Лютий 2018
Книжку з пера чільної дослідниці ранньомодерної історії України присвячено колоритній постаті...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Оповідачка дискутує з героями, коли в їхніх версіях подій з’являються розбіжності. У...

Розділи рецензій