Галина Ткачук. Славка

Вересень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
170 переглядів

Львів: Кальварія, 2006.

Оптимальний і привабливий формат покет-бук є спонукальною преамбулою до повістей «Славка» і «Лютий» та декількох новел, що ввійшли до видання. Природність і ясність мови є не єдиним позитивом цієї збірки, але він чи не найголовніший. Усі ці «кладівки», «останівки», «щоб я здіхла», такі народно обжиті слова та фрази створюють легкий і дотепний стиль із добрячою часткою гумору та іронії. Вочевидь, без цього не відбулися б ті ориґінальні діялоги, що приносять книжці розмовну простоту. Ненадуманість межує з абсолютно недитячими висновками героїв, що подекуди набувають афористичної форми: «Коли справжні речі торкаються нас – їхні доторки виразні».

Вельми важливо звернути увагу на авторчине мислення, завдяки якому на кожне – навіть буденне – запитання в книжці можна отримати ориґінальну відповідь. Сама ж «Славка» є книжкою, що не використовує жодної іншої структури, крім тієї, яку витворює зміст.

Перший рядок анотації («Ця книжка про те, як чиясь кров може бути коштовна») наштовхує на асоціяції з архаїчно-язичницьким і мітологічно-фольклорним підґрунтям. Рікою біля Комсомольського парку ще прибувають ідоли («Видибай-бо! Видибай!»), а риби моляться, просто-таки співають псалми («Кажи мені Путь і Потік мій, Господи, важка душе моя, Йоно!»).

Цей своєрідний перетин світів, у якому оповідь навіть композиційно будується не лінійно, а містить низку часових перескоків, є особливим елементом двосвіття. Власне, таким є дитинство із напрочуд непередбачуваним та по-безпосередньому щирим сприйняттям. Славка, Ліля, Моня та інші герої книжки живуть у цілісному просторі, де минуле-теперішнє-майбутнє нерозривно пов’язані. Вони дуже виразні та прості, як і мова. Можливо, навіть настільки первинні, що доводиться запитувати: і таке ще буває? Але, вочевидь, у це варто вірити.

Повістям властива не лише стильова, а й змістова тяглість. Тож у «Лютому» теж можна натрапити на тих же славок і ліль, а новели логічно завершують попередні історії. Їх справді можна сприйняти як казки для дорослих, із незмінним персонажем Ведмедем, цікавими алегоріями та паралелями.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...
Мар'яна Рубчак ・ Лютий 2017
Роман Богдана Бойчука багатий на поетичні образи. Він водночас надзвичайно чуттєвий (секс у ньому є...

Розділи рецензій