Игорь Орлов, Алексей Попов. Сквозь «железный занавес». Руссо туристо: советский выездной туризм, 1955–1991

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
232 переглядів

379 ст.
Москва: Издательский дом Высшей школы экономики, 2016.

У монографії на основі архівних документів та відкритих джерел здійснено спробу реконструювати радянський «виїзний» туризм у його інституціональному вимірі: обсяг, географія, форми та особливості, економічні, правничі аспекти й організаційні практики, нарешті, його ідеологічний складник. Це дослідження має бути прочитано в контексті «історії процесів», історії радянського тоталітаризму, зокрема «тоталітарної повсякденности».

Автори, услід за Паскалем Кювельє, розглядають «туристичні практики» — різновид дозвіллєвих практик, тобто використання часу в його приватному, особистому значенні. Проте особливість саме цього дослідження випливає з вибраного для аналізу часопростору — пізні радянські часи (офіційно «виїзний» туризм у СРСР розпочато навесні 1955 року відповідною постановою ЦК КПРС). З одного боку, відлига і так звана «культурна дипломатія», що її західні попередники авторів книжки характеризували як «маніпуляцію» (Фредерик Барґгорн) та «великий гендель» між комуністичним режимом і лоялістською частиною радянської еліти (Вера Дангем). Із другого боку, Холодна війна, яка визначала функціональні властивості радянського туризму (ретельно відібрані групи, інструктаж, обов’язкові супровідники з «органів» тощо) і перетворювала подорож на різновид пропаґанди: радянські люди за кордоном повинні були демонструвати «людське обличчя соціялізму». Обрана для назви цитата з популярної комедії теж прочитувалася саме в цьому «контрпропаґандистському» контексті. Зображення радянського туриста в літературі, кінематографі, анекдоті і піснях Висоцького та Галича проаналізовано окремо, хоч і побіжно, у вступному розділі: мова там саме про нав’язані стереотипи і роботу з ними.

«Людське обличчя соціялізму» за кордоном мало виглядати привабливо в усіх сенсах (мабуть, за Чеховим): у кримських архівах було виявлено документ під грифом «для службового користування», де містилася рекомендація: «Не допускати до закордонних поїздок осіб із наявністю виразних фізичних вад».

Окремий аспект теми — валютна політика й тіньова економіка радянського туризму. Перетворення контрпропаґандистського туризму на торговельний арґументовано, зокрема, з використанням праці української дослідниці Ольги Радченко («“Интурист” в Украине 1960–1980 годов: между красной пропагандой и твердой валютой», Черкаси, 2013).

Свій метод опрацювання документальних джерел (фактично тревелогів — офіційних та неофіційних «звітів» про подорож) автори характеризують як «дискурсивний аналіз». Зауважмо також, що більшість «справ із фондів “Інтуриста”» вперше введено до наукового обігу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2017
Дослідження, результати якого представлено у виданні, мало на меті з’ясувати особливості участи...

Розділи рецензій