Микола Петров. Скрижалі пам’яті. Коментарі та додатки

Квітень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
280 переглядів

Київ: Прайм, 2003.

Книжка, яку випустила «Либідь» у відновленій серії «Пам’ятки історичної думки України», являє нову, практично невідому досі іпостась Петрова – непересічного мемуариста. У великому томі, що його впорядкували Василь Ульяновський та Інна Карсим, вперше зібрано недруковані мемуарні твори науковця, більшість яких написано в останні роки життя. Серед них особливий інтерес становить стаття «Перші спроби історіографії української літератури», в якій Петров розповідає про роботу над «Нарисами», і «Спогади старого археолога», де йдеться про діяльність київського Церковно-археологічного товариства та його музею. Багатий матеріял до біографії науковця, передусім ранньої, яка донедавна залишалася маловідомою, дають його розлогі «Спогади й листування з різними особами», що обіймають період від народження до 1882 року. Друкуються також мемуарні сильвети ректора Київської духовної академії Філарєта (Філарєтова) та архієпископа Херсонського й Одеського Димитрія (Ковальницького). Книжці передує широка вступна стаття Василя Ульяновського (в співавторстві з Оксаною Панчук) – безперечно, найкраща й найґрунтовніша в не такій уже й малій літературі, присвяченій Петрову. Автор докладно спиняється на колізії українсько-російської ідентичности Петрова й тих метаморфозах, яких ця ідентичність зазнала протягом тривалого життя науковця.

Окремою книжкою під тотожним заголовком Василь Ульяновський видав матеріяли, які мали увійти до основного тому, але «випали» з нього з огляду на видавничі ліміти. Це спогади Петрова про діячів Церкви, одеського колекціонера старожитностей Льва Мацієвича і останню зустріч з істориком Олександром Лазаревським, а також розгорнуті супровідні статті упорядника до кожного з творів, поданих в основному томі, й документальні додатки, що складаються головно з листів різних осіб до Петрова, які стосуються тематики його мемуарних нарисів. Додатки ці (на відміну від текстів самого Петрова!) прокоментовано, але коментар нерівний, не позбавлений часом просто-таки фантастичних ляпів (на кшталт неодноразового пойменування Олександра Опанасовича Потебні – Олександром Федоровичем) – лише псує загальне добре враження від обох книжок.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Серпень 2018
Спогади історика Ярослава Федорука «На перехресті століть» сфокусовано на постаті львівського...
Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...

Розділи рецензій