Микола Воробйов. Скринька з прикрасами

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
353 переглядів

Київ: Видавничий центр «Просвіта», 2014.

Нова книжка класика сучасної української поезії та співзасновника Київської школи поезії Миколи Воробйова щойно вийшла друком і вже стала бібліографічним раритетом. Справа у її накладі: «аж» триста примірників, які, ймовірно, вже мали успішно розійтися серед прихильників хай не медійного, проте культового автора.

До «Скриньки з прикрасами» ввійшли нові твори Воробйова. Назва книжки безпосередньо пов’язана з однойменним першим віршем:

— А де наша скринька з прикрасами,

щоб прикрашати життя?

Ну де?

І коли вже не було кому ставити

це запитання, я випадково

її відшукав,

у великому дзеркалі відшукав…

Назва добре пасує до всіх текстів збірки, яка справді справляє враження сховища окремих самодостатніх образів чи епізодів віршів. На перший погляд, вони поєднались у ті або ті вірші мало не випадково:

запізнення метелика:

метелик не може запізнитись

бо він уже давно — метелик

 

початок води

там де немає води

Часто основою поезій Миколи Воробйова є парадоксальне чи складно вмотивоване сполучення елементів. У цьому можна вбачати і загальну «неомодерністичну» практику, і переосмислення далекосхідної поетики. Про обидві тенденції у творчості Воробйова небезпідставно говорять літературні критики. Парадокс і неоднозначність таких сполучень утворюють «розріджене повітря» у вірші, простір і павзу для осмислення чи просто задуми як домінантного настрою збірки. Зрештою, це той випадок, коли слова про «важливість несказаного» або «недоказаного» (тобто відсутність виразних логічних ланцюжків між деякими словами, образами), що вже давно стали кліше, є не риторичною фіґурою, а чітким описом текстуальної реальности.

Подекуди ці твори тяжіють до своєрідної антиафористичности, яка виглядає дещо жартівливо, хоча її цілком могло бути задумано всерйоз. Наголошена серйозність і послідовна концептуальність часто виявляються ризикованим чинником для сприйняття поезій, зокрема тих, що перебувають у контексті спадку модернізму або різних його варіяцій. Так можна сказати і про «Скриньку з прикрасами». Попри очевидну ретельну роботу автора над відмінностями кожного напівтону, книжці притаманна стилістична однорідність, яка часом перетворюється на одноманітність. Щоб краще вловити оті напівтони, варто читати «Скриньку» або цілковито занурюючись у текст і не відволікаючись, або навпаки: малими порціями, аби не втратити свіжість сприйняття.

Теми Воробйова — щастя, час, доля, любов і смерть, стосунки людей, медитація тощо. Є й особливо ефектні на їхньому тлі виходи в краєвиди, у звукопис природи, у пластику пам’яті:

переглядаю записи —

розрівнюю пісок

 

скляні гілки —

там де вишня цвіла колись…

Але над цими та іншими мотивами, темами у поезіях Миколи Воробйова незмінно панує образ (навіть не так метафоричний, як описовий), так тонко, делікатно і трохи загадково виписаний, що викликає акварельні асоціяції.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...
Інна Булкіна ・ Квітень 2017
Сергій Жадан завжди тяжів до віршованого епосу, до створення «хроніки», розлогої історії про великі...

Розділи рецензій