Євген Магда. Шостий. Спогади про майбутнє

Червень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1212 переглядів

Харків: КСД, 2017.

Політичний експерт та історик Євген Магда написав політичні портрети п’ятьох українських президентів. Автор робить наголос на впливові особистісного чинника на здобутки та прорахунки розбудови української державности минулих двадцяти шести років.

Кожен розділ, присвячений окремому президентові, названо за прикметними ознаками його стилю управління державою: «Леонід Перший: від лідера КПУ до VIP-агітатора (Л. Кравчук)», «Чорно-білий президент (Л. Кучма)», «Віктор Ющенко. Втрачений Майдан», «Віктор Янукович. Президентське піке», «Петро Порошенко. П’ятий елемент». Магда коротко описує наші найближчі перспективи в частині «Шостий. Невідворотний». Видання проілюстровано переважно портретними світлинами, які показують справжнє обличчя вітчизняної політичної верхівки. Власне, й назва книжки нагадує про певну спадкоємність українських політиків, деякі з яких досить тривалий час перебувають на найвищих щаблях влади.

Очоливши новостворену державу, Леонід Кравчук зіткнувся з низкою проблем управління політичними та соціяльно-економічними процесами. Про нього написано найменше, але зазначено основні віхи його каденції, наприклад, утвердження України на міжнародній арені за умов відсутности реальної суб’єктности, ядерне роззброєння, економічні негаразди першої половини 1990-х років. Згадано й про такий чинник політичного життя, як боротьба між президентом та прем’єр-міністром.

Про другого президента, Леоніда Кучму, розповідається найбільше, оскільки це важковаговик сучасної української політики і формальний наставник багатьох політичних діячів. Сама постать Кучми є доволі неоднозначною: він – колишній «червоний директор», що сформував українську національну державність. Кучмине десятиліття було позначено амбівалентними процесами та явищами, і деякі з них досі визначають наш порядок денний. Це поява кланово-олігархічного капіталізму, зовнішньополітична багатовекторність, посилення вертикалі виконавчої влади. Президент спирався на свою команду, яка змінювалася, проте саме конкретні особи – Дмитро Табачник, Володимир Горбулін, Володимир Литвин, Віктор Медведчук – визначали політичний та економічний курс України. Характеристика трансформацій у владі на тлі президентських і парламентських виборів, гучних скандалів показує вагому роль особистісного чинника, коли від призначення на посаду прем’єр-міністра залежала подальша політична доля Кучми.

Постать президента Віктора Ющенка подано в контексті суспільних сподівань, що привели його до влади. Ющенко зарекомендував себе як умілий політик іще в роки прем’єрства, а на президентських виборах 2004 року виступив кандидатом від опозиції на противагу провладному Януковичу. Зрештою, перебіг Помаранчевої революції і те, що Ющенко здобув президентське крісло, засвідчили помітні впливи політтехнологів та наявність помилок у його взаємовідносинах із командою. Конфлікт між Ющенком і Тимошенко та засилля «любих друзів» призвели до зміцнення позицій «Партії реґіонів» та Януковича. Посилення евроінтеґраційного напряму вітчизняної дипломатії стало здобутком особисто Ющенка, проте незгуртованість української політичної еліти завадила реалізувати чимало планів із посилення ролі України у світі.

За згаяним шансом Ющенка настав час правління його візаві Януковича, чия доволі сумнівна біографія супроводжувала президентову політичну кар’єру. Він був абсолютно керованим кандидатом на президентських перегонах і потім мав умілих політтехнологів, на кшталт Пола Менефорта. Для своїх виборців Янукович був зразком стабільности й добробуту. Постійні сварки серед «помаранчевих» також призвели до перемоги Януковича на президентських виборах 2010 року. Зовнішньополітичний вектор нової президентської команди сильніше повернув у бік Росії. Першим дзвіночком цієї тенденції стало підписання Харківських угод. Щоправда, й суто внутрішньополітичні речі на зразок суду над Тимошенко впливали на імідж України в Европі. Підлаштування законодавства та політичної системи під верхівку та прагнення одночасно виступати за посилення діялогу з ЕС і РФ привело до посилення опозиційних настроїв у суспільстві. Події Евромайдану та Революції Гідности показали, що наслідком прагнення «сім’ї» бути всевладною і небажання команди Януковича бачити свої грубі помилки стала глибока політична криза в державі.

П’ятий український керманич Петро Порошенко – людина, що прийшла в політику з великого бізнесу. Аналіз доленосних подій в історії держави, в тому числі й протидії гібридній аґресії Росії показав, що можна сформувати боєздатну армію за доволі короткий термін і заручитися підтримкою міжнародного співтовариства. Частина реформ, проведених за минулі три роки, була успішною. На авторову думку, такими є зміни в судовій та податковій сферах. Також зовнішньополітичні успіхи, на кшталт остаточного введення в дію Угоди про асоціяцію України з ЕС та безвізовий режим із ним, підкріплюють позитивний імідж нинішнього президента.

На завершення автор прогнозує, як відбуватимуться наступні президентські вибори, хто може стати наступним керівником України. Загалом Магдина книжка вирізняється легкістю викладу матеріялу, його наочністю та прагненням показати складність і неоднозначність політичного минулого нашої держави та її подальших перспектив.

Розділ: 
Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Лютий 2018
Редактор збірника Євґеній Рощін зазначає, що книжку було задумано як поєднання двох планів: з...
Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжка Романа Подкура є черговим виданням із серії «Студії з регіональної історії: Степова Україна...

Розділи рецензій