Євген Наконечний. «Шоа» у Львові. Спогади

Травень 2006
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
334 переглядів

Львів: 2004.

Це видання, що його опублікувала Львівська наукова бібліотека імені Стефаника, є, без перебільшення, унікальним, адже це перша і поки що єдина книжка спогадів, яка оповідає про знищення євреїв у Львові з української перспективи. На жаль, цінність видання з погляду дослідника Другої світової війни та Голокосту обмежується самою лише цією унікальністю. Щоправда, в книжці йдеться про реальні події, що їхнім свідком автор був на власні очі; у книжці йдеться про долю реальних осіб – сусідів і приятелів автора, пам’ять про яких для нього, безперечно, дорога. Проте Євген Наконечний, який під час війни був підлітком (про точний вік можна лише здогадуватися, книжка про це мовчить), написав спогади лише нещодавно – і про це ми теж можемо дізнатися тільки з непрямих згадок у тексті. Спонукала його до цього інша книжка – російський переклад монографії Еліягу Йонеса «Євреї Львова в роки II світової війни та катастрофи европейського єврейства 1939–1944». Запідозривши Йонеса у виконанні антиукраїнського ідеологічного замовлення, Наконечний вирішив раз на завжди покінчити з усіма закидами щодо української участи у знищенні євреїв, покликаючись на виграшну позицію очевидця. Однак досвід воєнного часу він подає крізь призму багатьох повоєнних десятиліть, усіх історичних подій, що сталися за цей час, усіх переконань, що їх він набув, та всіх знань, добутих із літератури. Все це, а на додачу – авторський стиль, що варіює від науково-популярного викладу історичної брошури до запальної публіцистики ідеологічних дебатів, а подекуди, особливо у прямій мові, разить око белетристичною плинністю, – збиває з пантелику, оскільки годі з’ясувати документальність описуваних подій і ситуацій. Навіть авторові непідробно щирі почуття до загиблих друзів і сусідів є підпорядковані головній ідеї, яку сам автор формулює так: «Слід наголосити, що німці запланували, організували і здійснили Шоа у Львові, а всі інші твердження є політичними спекуляціями». Годі заперечувати, що саме так і було. Однак погодившись із тим, що все було саме так, довелося би визнати політичними спекуляціями антисемітську позицію ОУН на початку війни, участь української допоміжної поліції в розстрілах євреїв, а цивільного населення – в антиєврейських погромах, і ще багато прикрих фактів, які не перейдуть у царину вигадок лише тому, що автор спогадів про них не пам’ятає.

М.М.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Серпень 2018
Спогади історика Ярослава Федорука «На перехресті століть» сфокусовано на постаті львівського...
Ростислав Загорулько ・ Червень 2017
Упорядниця Раїса Мовчан вбачає у збірнику «своєрідне продовження вже закріпленої нашими класиками...

Розділи рецензій