Ігор Кривошея. Шляхта Уманщини в імперську добу (кінець XVIІI — перша половина XIX ст.)

Лютий 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
277 переглядів

Умань: ВПЦ «Візаві» (Видавець «Сочінський»), 2014.

Монографію присвячено інкорпорації та леґітимації уманської шляхти до стану російського дворянства наприкінці XVIII — у першій половині XIX століття. Праця має реґіональне спрямування, утім, показує і типологічну модель цього процесу, і його специфіку на локальному рівні.

Кривошея висвітлює історію уманської шляхти і персоніфікує минуле Уманщини відомими та незнаними дотепер іменами привілейованої верстви. Також у першому розділі стисло окреслено історіографічну та джерельну базу дослідження.

Наступний розділ стосується власне процесів інкорпорації та леґітимізації шляхти Уманщини до стану російського дворянства. Подано перелік родів та прізвищ леґітимної місцевої шляхти («Родовідна книга шляхти Уманського повіту Київської губернії», що налічує кількасот позицій). У третьому розділі висвітлено умови та наслідки демаґнатеризації (дроблення великих латифундій) уманських маєтків маґнатів Потоцьких, яким наприкінці XVIII століття на цій території належало 159 населених пунктів. Через борги та внаслідок успадкування до 1797 року в руках Потоцьких зосереджувалося 117 населених пунктів, а після польського повстання 1830–1831 років — зовсім мізерна кількість (власниками поселень Потоцьких стало понад 120 дрібних поміщиків).

Окремий розділ монографії присвячено участі уманської шляхти в польському повстанні. Воно зазнало поразки, однак показало силу місцевого нобілітету. Після Листопадового повстання укази імператора Ніколая І призвели до якісних і кількісних перетворень у структурі дворянського стану, і уманська шляхта зазнала примусових змін. Повстання показало, що із суспільної свідомости правобережного дворянства не зникла ідея політичної реставрації Речі Посполитої та власної належности до еліти. Для місцевих дворянських родів наслідки повстання були тяжчі: декласація неродовитої шляхти, конфіскація маєтків учасників виступу, заслання, репресії у релігійній та культурній сфері, примусове заохочення до вступу на російську службу.

В останньому розділі Кривошея подає коротку історію Уманського василіянського монастиря — релігійного осередку місцевої шляхти.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій