Кен Робінсон, Лу Ароніка. Школа майбутнього. Революція у вашій школі, що назавжди змінить освіту

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1637 переглядів

Переклад з англійської Ганни Лелів
Львів: Літопис, 2016.

Кен Робінсон — знаний педагог, експерт із питань освіти. Його виступ на конференції TED, що його переглянуло понад п’ятдесят мільйонів осіб, є одним із найпопулярніших за всю її історію. Робінсонові ідеї надихають шукати можливості змін у системі шкільної освіти, а книжка «Школа майбутнього» підказує, на що варто орієнтуватися, аби здійснити революцію у нашій школі. Хоча співавтором книжки став відомий у світі автор науково-популярної літератури Лу Ароніка, проте в ній викладено передусім педагогічні ідеї Робінсона. Зокрема, Робінсон наголошує, що сьогодні багато говорять про необхідність реформувати навчання, але це роблять люди, які керуються комерційними або політичними мотивами і мало розуміються на тому, як насправді люди навчаються. «Реформатори» кричать мало не до хрипоти в голосі про підвищення якости освіти, але вони переважно не здатні започаткувати сутнісні зміни. Тому Робінсон детально аналізує стан освіти, демонструє позитивні приклади змін, а також виокремлює принципи, на які має спиратися навчання у школах.

Передусім Робінсон прагне визначити, чому освіта сьогодні перетворюється на таку важливу політичну проблему. Він виокремлює декілька причин: економічну, оскільки освіта є передумовою для економічного розвитку країни; культурну, оскільки освіта є важливим засобом трансляції цінностей і традицій; соціяльну, оскільки освіта має на меті дати учням можливість досягати успіху й бути свідомими та активними громадянами. Хоча ці речі очевидні, стверджує Робінсон, уряди більшости країн ідуть хибним шляхом, оскільки в освітній політиці орієнтуються на стандартизацію, конкуренцію та корпоратизацію. Стандартизація в освіті має історичне підґрунтя і сягає промислової революції ХІХ століття. Автор звертає увагу на народження масової державної освіти, що відбулася в той час. Система освіти, яка тоді постала, нагадує піраміду: широка основа початкової школи, обов’язкової для всіх, вужчий прошарок середньої освіти та вузенька верхівка вищої. Систему промислового виробництва орієнтовано на певні стандарти. Виріб, який не відповідає їм, або переробляють, або відкидають. Те саме відбувається і в системі освіти, яка орієнтується на освітні стандарти: тих учнів, які не відповідають вимогам, система відкидає. Робінсон зазначає: «Промислові процеси зазвичай нехтують сировиною, яка не має стосунку до того, що виготовляється. Те ж саме можна сказати і про освіту. Надмірна увага до конкретних предметів і вмінь означає, що іншими талантами й інтересами учнів регулярно нехтують. Як наслідок, багато дітей не віднаходять під час навчання в школі своїх талантів і живуть не так насичено й цікаво, як могли б».

Замість стандартизованої педагог пропонує впроваджувати «органічну освіту». Вона має чотири основні якості: здоров’я (концепція органічної освіти передбачає піклування про інтелектуальний, фізичний, духовний та соціяльний розвиток учнів); екологія (органічна освіта ґрунтується на усвідомленні взаємозалежности всіх складників розвитку для кожного учня і для всієї спільноти); справедливість (яка передбачає орієнтацію на плекання талантів та потенціялу всіх учнів, незалежно від їхнього соціяльного стану чи життєвих обставин); турбота (органічна освіта створює максимально сприятливі умови для розвитку учнів на засадах співчуття, досвіду та здорового глузду).

Органічне навчання має звертати увагу на засади розробки навчальних програм (їх, на думку Робінсона, має бути персоналізовано залежно від потреб кожної шкільної спільноти); на зв’язок між школою і сім’єю (ефективно побудовані відносини між ними мають передбачати залучення всіх сімей до шкільної громади, ефективне спілкування, спільну підтримку успіхів учнів з боку як школи, так і сім’ї, трактування школи і сім’ї як рівноправних партнерів). Окрім того, навчання має поєднуватися з формуванням особливої культури школи, яка приведе її до успіху. Місією директора школи має стати не командування і контроль, а передусім здатність дбати про клімат, сприяти притоку свіжих ідей та впроваджувати нові підходи.

Принципи органічного навчання, що їх подає Кен Робінсон у книжці, здаються очевидними. Тож дивує, чому ми не застосовуємо їх у нашій (українській) шкільній практиці. А все тому, пояснює автор, що їх впровадження зіштовхується з необхідністю долати певні стереотипи та інституційні обмеження. Проте автор є оптимістом. Він переконаний, що поступово критична маса людей, які бачать потребу змін, зростає. Цьому, безперечно, сприяє і його книжка. А тому ми вже на порозі «революції в школі», що має змінити нашу освіту.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Відчуття втраченої батьківщини — одне з найяскравіше описаних у газеті. Переселенці міркують, що...

Розділи рецензій