Станіслав Росовецький, Наталя Костенко, Людмила Кисельова.... Шевченкознавчі студії. Вип. 4, 2002; Вип. 5, 2003

Березень 2004
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
131 переглядів

Збірник «Шевченкознавчі студії», що його вже десятий рік видає Київський університет ім. Тараса Шевченка (донедавна він був неперіодичним і оце лише три роки як перетворився на щорічник), на жаль, не тішиться такою увагою фахівців, як інші продовжувані шевченкознавчі видання. А проте його рівень назагал не поступається нинішньому рівневі далеко відоміших «Збірників праць наукових шевченківських конференцій»: і тут, як і в «Збірниках», не бракує прохідних, а часом і відверто безпорадних статтей; проте кращі публікації «Студій» зробили б честь будь-якому філологічному виданню, і саме завдяки їм університетський щорічник заслуговує на більшу увагу дослідників, ніж та, яку він має.

Сильною позицією двох останніх випусків «Студій» є блискучі розвідки Станіслава Росовецького, присвячені структурному аналізові окремих поетичних мініятюр Шевченка. У статті про поезію «У неділеньку у святую...» [вип. 4] дослідник вдається до ревізії питання про стилізаційний характер цього твору, що його багато дослідників були схильні розглядати як імітацію вірша думи. Протестувавши Шевченків текст на відповідність канонічній думовій поетиці, автор доходить висновку, що аналізований твір є не так стилізацією відомих зразків дум, як спробою творчої реконструкції невідомої в усній традиції думи про Наливайка, типологічно спорідненою з містифікаціями Срезневського та Куліша, хоча містифікаційної мети Шевченко не ставив, свідомо залишивши в тексті поезії маркери, що мали «застерегти читача, обізнаного в думовій традиції, від сприймання її як запису усної народної думи». Друга стаття, присвячена поезії «І тут, і всюди – скрізь погано...» [5], є вельми нетривіяльною і наразі найпереконливішою спробою інтерпретувати цей «темний» вірш пізнього Шевченка.

До розвідок Росовецького жанрово долучається стаття Наталі Костенко, що містить тонкий віршознавчий аналіз поезії «І широкую долину...» [4]. Цікаві спостереження над текстом «Давидових псалмів» подибуємо, серед іншого, у статті Людмили Кисельової «Поетологія Шевченка як культурний метадискурс» [5]. Наталя Лисюк розглядає фольклорний жанр видіння як жанровий інтертекст комедії «Сон» [5]. Ряд ориґінальних міркувань, поряд із необов’язковим квазіметодологічним антуражем, знаходимо в студії Олексія Бороня про символіку простору в поезії «За байраком байрак...» [4]; на жаль, молодому дослідникові лишилася невідомою спеціяльна стаття Юрія Шевельова, присвячена «темному» порівнянню «як скло» («Там, де триста, як скло...»). Бороневі належить і варте уваги повідомлення «Ступінь ориґінальности пошевченківських поетів» [5], у якому він намагається «реабілітувати» непопулярну в нашому літературознавстві творчість поетів пошевченківської доби, заперечуючи її епігонський характер і закликаючи натомість вести мову про неї в таких категоріях, як стилізація та ремінісценція.

З-поміж статтей, що порушують етико-філософські проблеми поетової творчости, варто виокремити розвідки Людмили Задорожної про свободу людини як філософську основу комедії «Сон» [4] і концепт самовладання в аксіологічній моделі поетової творчости [5]. Історичні погляди Шевченка розглядаються в екскурсах Л. Ісаєнко, Сергія Саксєєва та Наталі Зайдлер, присвячених поетовій концепції постатей Богдана Хмельницького, Івана Мазепи та Семена Палія [5].

У мовознавчому розділі викликає інтерес стаття С. Богдан про стереотипи мовної поведінки Шевченка в його листах [5]. Юрій Мосенкіс аналізує символіку лексем трипільського походження у Шевченкових поемах [4, 5]. Н. Слухай продовжує свої студії над психологічними асоціятивами в поезії Шевченка, аналізуючи цього разу семантичні контексти лексемою «криниця» [5]. Еволюцію семантичного наповнення слова «гайдамака» у XVIII–XIX століттях простежує, залучаючи нові матеріяли, Василь Горобець [5].

Серед розвідок з історії шевченкознавства заслуговує на увагу огляд ранніх (початку XX століття) інтерпретацій Шевченкової поезії з погляду психології творчости та психоаналізу, автором якого є той-таки Сергій Саксєєв [4].

У додатках до кожного випуску друкуються матеріяли до бібліографії «Шевченкознавство в Київському університеті», що частково дублюють матеріял, поданий у багатотомній академічній бібліографії Шевченка, а почасти його доповнюють.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій