Володимир Яцюк. Шевченківська листівка як пам’ятка історії та культури. 1890–1940

Листопад 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
311 переглядів

Київ: Криниця, 2004.

Це вже не перша праця знаного шевченкознавця, присвячена філокартичному матеріялові. Два роки тому в «Криниці» побачив світ не менш вагомий фоліянт «Україна в старій листівці (на спомин рідного краю)» у співавторстві з Володимиром Забоченем та Олександром Поліщуком. І ось нова монографія, зосереджена винятково на Шевченківській листівці. Запропонована структура впорядкування матеріялу є першою спробою експлікації та окреслення цього феномена. Дванадцять розділів, дванадцять великих тематичних блоків: репродукції прижиттєвих світлин Шевченка, його власних мистецьких творів, Шевченкова іконографія в інтерпретації інших художників, композиції на сюжети з «Кобзаря», авторами яких є знані й маловідомі митці тощо.

Найцікавішим, але й найбільш дискутивним є перший розділ – «Портрет-символ». З одного боку, тут зроблено спробу зафіксувати й верифікувати основні ідеологеми та світоглядні моделі тих, кого на початку ХХ століття можна було називати свідомими українцями; а водночас саме цей розділ через свій обсяг починає розмивати концепт «Шевченківська листівка». Скажімо, до цієї категорії зараховано листівку з репродукцією хрестоматійної картини Іллі Рєпіна «Не чекали» (тут у детально прописаній композиції твору неважко помітити портрети Шевченка та Некрасова в інтер’єрі помешкання революціонерів-народників). Або репродукція з твору менш відомого художника – С. Прохорова, «Жінвідділ». Утім Яцюк мотивує присутність таких листівок у розділі тим, що «Фотографічні групові знімки з Кобзаревим портретом, як і його зображення в інтер’єрі, посвідчують неминущий культ поета в поколіннях українців». Загалом, цей розділ досить цікавий саме як культурологічне дослідження, зріз цілої епохи: тут подано й історію української преси, й історію становлення українських освітніх закладів, музичних колективів і своєрідну селекцію – через колаж, монтаж, варіяцію – архетипних рис українського краєвиду.

Поштова картка (карта кореспонденційна) на початку ХХ століття стала чи не наймасовішим різновидом друкованої продукції з максимально широкою «зоною покриття» і доступністю практично для всіх верств населення. Саме листівці завдячуємо тим, що знакова система української ідентичності, – а вона активно виформовується саме на стику позаминулого та минулого століть – отримала таку зручну й дохідливу форму для самопрезентації і трансляції у світ.

Ідентичність вважається зреалізованою лише тоді, коли її публічно визнано, – так уважають сучасні антропологи та соціологи. В розпорядженні українців, позбавлених на початку ХХ століття чималої кількости складників модерного громадянського суспільства, було вкрай мало майданчиків, на яких вони могли обстоювати право на власну ідентичність. Вимушену обмеженість публічного українського дискурсу компенсовувало сюжетне й тематичне розмаїття листівки, інформативну насиченість якої часто досягали завдяки естетиці. В книжці репродуковано чимало листівок з міськими краєвидами, де портрет Шевченка «подеколи перебирає на себе семантику герба і стає знаком українськости того чи іншого міста».

Листівку й справді впевнено можна інтерпретувати як різновид візуалізації ранньомодерних українських мітів, проте не меншою мірою вона сприяла й ексклюзивно персоналістичній репрезентації українців. На початку ХХ століття набули поширення і поштові картки, виготовлені на фотопапері з чистим лицьовим боком, який можна було заповнити власною світлиною. До таких листівок найперше пасує слово «пам’ятка». Книжка Володимира Яцюка дає нагоду сповна переконатися в цьому.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Сергій Гірік ・ Жовтень 2017
В Україні упродовж тривалого часу не існувало видання бібліофільського напрямку, аналогічного до...
Оксана Олійник ・ Червень 2016
Упорядниці видання, мистецтвознавиці Ольга Балашова та Лізавета Герман створили путівник художніми...

Розділи рецензій