Ярослав Грицак. Що залишилося після Помаранчевої революції?

Квітень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
186 переглядів

Київ: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2010.

У лекції, виголошеній у Києво-Могилянській академії 1 вересня 2010 року, професор Ярослав Грицак міркує про здобутки Помаранчевої революції і доходить висновку, що головний із них – збережена свобода вибору: можемо обирати владу, вона не призначається і не передається, як у Росії, кожна наступна влада програє у чергових виборах. Він відзначає також формування нової історичної пам’яті українського суспільства – передусім це пов’язано з принциповим переосмисленням теми Голодомору. За час Ющенкового правління в Україні постав національний консенсус, що голод, по-перше, був спланований, а по-друге – він мав характер геноциду. Наслідком Помаранчевої революції, резюмує науковець, є радикальне розходження України та Росії: вони мають різну історичну пам’ять і рухаються різними політичними траєкторіями.

Пошук відповіді на запитання, що залишилося після Помаранчевої революції, вимагає подивитися на ці події в широкому контексті, з’ясувати, чим вони були. З погляду історії революція ніколи не є короткотривалим одноразовим актом. Кожна революція має кілька стадій: від революційної ситуації, власне революції, контрреволюції до встановлення нового балансу. Україна не мала ані свого 1968-го, ані 1989-го, на відміну від багатьох країн Центральної та Східної Европи, де в цей час відбувалися масові протести. Ми натомість мали щось на зразок «негромадянської революції»: колишня комуністична еліта за відсутности масового опозиційного руху передала владу сама собі. В цій неповноцінності багато хто вбачає причину того, що Україна не має шансів вступити до ЕС: ми не пережили серйозного руху за свободу, як Угорщина, Чехословаччина чи Польща.

Ще одна тенденція, зактуалізована в широкому історичному контексті – національний чинник. Помаранчева еліта зробила його основним, і саме через це зазнала поразки. «Кожна спроба зробити “більше націоналізму”, – вважає Грицак, – неминуче вдаряє назад, по тих, хто провадить таку політику».

Наслідки Помаранчевої революції зведено до питання про Україну як модерний продукт. Україна може й стала трохи більш українською, але не зробилася суттєво модернішою. Втім, кожна поразка – не привід для розчарування, а навіть навпаки, шанс для критичного переосмислення. В історичній перспективі Помаранчева революція ще не закінчилася.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій