Ян Твардовський. Ще одна молитва

Лютий 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
137 переглядів

Переклала з польської Дзвінка Матіяш
Київ: Грані-Т, 2009.

Усупереч різноманітним концепціям, що обстоюють більшу або меншу пов’язаність літературного твору з його автором, трапляються такі книжки, щодо яких жодних сумнівів бути не може. До таких належить український переклад текстів польського поета і священика Яна Твардовського (1915–2006) «Ще одна молитва». На жаль чи на щастя, нинішній читач (принаймні, вітчизняний уже точно!) просто змушений особливим оком дивитися на поезію, створену священиком.

А втім, «Ще одна молитва» не є збіркою релігійних текстів, і назву не варто тлумачити буквально, вона радше говорить, що поезія часом може виконувати деякі функції молитви без шкоди для своєї внутрішньої сутности. Вірші Яна Твардовського цю тезу незле підтверджують: вони стосуються дуже різних тем і життєвих сфер, а разом із тим реґулярно повертаються до Бога, зовсім не втрачаючи безсумнівно художнього способу висловлення. Їм також притаманна виразна медитативність, своєрідна атмосфера повільного зависання в повітрі.

Тексти Твардовського наповнено специфічним зворушливим внутрішнім світлом, що його можна проілюструвати хоч би й такими рядками: «Омело про яку кажуть що росте не з землі а з неба / ... Ромашко що лікуєш не тільки людей і звірів а й рослини що ростуть біля тебе / ... Не залишайте нас навіть тоді / коли під парасолею дощ холодно й темно». Не цурався поет-священик і по-імажиністському винахідливих метафоризованих конструкцій на зразок «зоря через кватирку дасть тобі по лобі».

Усе це свідчить, що «Ще одна молитва » є книжкою радше для тих, хто потребує «затишного» і спокійного читання, ніж для тих, хто прагне більшого динамізму. Проте не все аж так однозначно. Ритмічний спокій цих верлібрів спричинився до того, що Ян Твардовський мусив його на тлі згаданої медитативности чимось компенсувати, щоби вірші не стали, кажучи по-простому, сонними. Й у більшості випадків він щасливо впорався з цим завданням. По-перше, підсиленням риторичного складника та логічними іграми. А по-друге, дуже виразною і своєрідною наївністю. Це вміння радісно і незворушно ставити «дитячі» запитання на кшталт, чи цілувались Адам і Єва, приємно вражає і є, поза сумнівом, однією з тих характеристичних рис, із якими Твардовський увійшов до простору польської, а тепер і української літератури. Взагалі, наївність у широкому розумінні та її роль, здається, ще має стати важливим предметом роздумів над літературою в українській критиці. Принаймні, на сучасному етапі культурного розвитку саме така «світла наївність» видається однією з найпотужніших альтернатив двовладдю розпачу та іронії.

Книжка «Ще одна молитва», крім своїх суто естетичних досягнень, допоможе українському читачеві краще зрозуміти та відчути нинішню польську культуру – адже Ян Твардовський залишається в Польщі одним із найкультовіших авторів. І цьому розумінню та відчуттям сприятиме вдалий переклад Дзвінки Матіяш. А радісна релігійність Твардовського розширить уявлення про сучасну верліброву поезію.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Лютий 2018
«Кур’єр Кривбасу» за січень–березень 2017 року розпочинається строкатим прозовим блоком. «...
Олег Коцарев ・ Лютий 2018
Вірші Мандрик-Куйбіди, що складають основний матеріял книжки, лише підтверджують: ця постать має...

Розділи рецензій