Яцек Денель. Сатурн. Чорні картини з життя чоловіків родини Гойя

Липень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
267 переглядів

Переклад із польської Андрія Бондаря
Київ: Комора, 2015.

Роман є першою книжкою польського письменника Яцека Денеля в українському перекладі, хоч автор і не чужий українському читачеві та контексту. По-перше, окремі епізоди з його прози та вірші вже друкувалися в нас у періодиці. По-друге, частина Денелевих предків мешкала в Києві, про що йдеться в романі «Ляля», досі не опублікованому в Україні книжкою.

В основі сюжету роману «Сатурн» — доля іспанського художника Франсиска Ґої та його родини. Суто художньо-літературна форма дає Денелеві змогу приставати на деякі суперечливі гіпотези біографів і навіть практично не виправдовуватися за це (лише трішечки у післямові). Це, скажімо, гіпотеза про те, що знамениту і моторошну серію робіт «Чорні картини» написав не Франсиско Ґоя, а його син, Хав’єр. Або припущення про гомосексуальні стосунки митця з Мартином Сапатером. Книжка, однак, не про з’ясування, моделювання певних подробиць з історії мистецтва. «Сатурн» — це полілог чоловіків трьох поколінь родини Ґоя — Франсиска, Хав’єра та Маріяно. Чоловіків, які не вміють знайти спільну мову, не можуть виявляти щирі емоції, не спроможні показати, що люблять один одного. Вони перебувають у болісному, нещасливому, проте практично безальтернативному там і тоді полоні патріярхального уявлення про чоловічість. Різні герої переживають це по-різному. Франсиско — брутальний, вибуховий і ненаситний «альфа-самець», нездатний показати прихильність до синових творів. Хав’єр, своєю чергою, — відсторонений від світу, мовчазний і байдужий, але з погано прихованою озлобленістю на батька. І вже його син Маріяно — знову амбітний, відкритий і жвавий, як дід, але значно стриманіший і практичніший. Суперечлива затаєна боротьба Хав’єра проти Франсиска здобуває символ і в назві книжки, і у відповідній роботі, одній із «Чорних картин» — «Сатурн, що пожирає свого сина». Образ Сатурна в такій диспозиції є, можливо, цікавішим і багатозначнішим від Едипа.

Виразно критична настанова до патріярхату поєднується в Яцека Денеля з «по-старосвітському» ретельним письмом, у певному сенсі закоріненим у традиціях романів ХІХ–ХХ століть. Це дає об’ємний і позбавлений надмірної прямолінійности результат. Роман побудовано як реґулярне чергування монологів трьох персонажів. Жінок тут узагалі позбавлено голосу, і це теж виразний елемент Денелевого трактування патріярхальної родини. Контрапунктом до цих монологів є ціла серія описів самих «Чорних картин» — заглиблених і густо метафоричних, наповнених характерною для цих робіт похмурою містичною атмосферою.

Усе це робить роман «Сатурн» багатоплановим і багатозначним текстом, психологічно та сюжетно насиченим і формально, образно яскравим. Щонайменше так роман виглядає у прозорому і чіткому українському перекладі Андрія Бондаря. Водночас точна стилістична відповідність окремих нюансів, може, й мала би бути темою для окремих розмов і студій — твір того вартий.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія –...

Розділи рецензій