Людмила Павлюк. Риторика, ідеологія, персуазивна комунікація

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1127 переглядів

Львів: ПАІС, 2007.

В українському науковому та освітньому просторах не надто уважні до риторики: із переліку дисциплін у більшості вишів її вилучають, присвячені їй наукові розвідки й навчальні посібники з’являються рідко, а тому кожна ґрунтовна праця на цю тему може стати подією – як-от і книжка Людмили Павлюк, що порушує досі не обговорені проблеми у цій царині.
    
Дослідниця стисло і вдало простежує «Метаморфози риторики на шляху з античности в постмодерн» – переосмислення класичної риторики, під якою розуміли мистецтво публічного мовлення чи то майстерність обґрунтовувати протилежності («двосічний меч» за Аристотелем), а тепер розглядають як сучасну теорію тексту і комунікації загалом. У такому розумінні риторика «стосується не лише переконливого виступу, а й будь-якого зразка досконалого мовлення, довершеного твору чи просто будь-якого висловлювання в його “інструментальній” функції» [с. 11].
    
Людмила Павлюк докладніше зосереджується на двох новітніх відгалуженнях риторики: неориториці, відомій як теорія арґументації, і риторичному критицизмові. Це відвертає від звуженого трактування риторики, яка постає не тільки системою фігур, але й засягом арґументів. При цьому різні види арґументів і риторичних фігур вдало проілюстровано цитатами з мас-медійного мовлення. До речі, залучаючи приклади з рекламного та політичного дискурсів, дослідниця уникає ще однієї пастки – зведення риторики до «теорії літературної прози».
    
Попри зазначені чесноти праці, трапляються у ній і огріхи. Насамперед, книжці бракує вступу і висновків. Через це не прописано пов’язання риторики й ідеології та не пояснено послідовности викладу розділів. Їх у книжці чотири: «Риторичний критицизм і сфера масової комунікації», «Метафорична концептуалізація світу у дискурсі мас-медій», «Ідеологічний критицизм та аналіз систем вартостей», «Теорія персуазивної комунікації та уявлення про соціяльний вплив», – і кожен сприймається як окрема, не узгоджена з іншими частина.
    
Дивує також, що Павлюк підтримує погляди тих дослідників, які вважають «персвазивну теорію» осібною від риторичної теорії арґументації. Уже з назви «Риторика, ідеологія, персуазивна комунікація» (це наче тригранний меч на середньовічному зображенні риторики) випливає, що риторика як теорія тексту та комунікації має бути чимось інакшим від теорії переконливого мовлення (персвазії). Проте межа між риторичною та переконливою комунікацією, очевидно, настільки хистка (сам Аристотель визначав риторику мистецтвом переконувати завдяки нелогічним доведенням), що авторці так і не вдалося провести її чітко.
    
Не останню роль у цьому відіграла недопрацьована термінологія: ефективна комунікація [138], персуазивна комунікація [123], риторична комунікація [16], риторично впливова комунікація [15], мовленнєвий вплив [12], риторичний вплив [18], теорія персуазивного впливу [130]. Хоча це зауваження стосується не так праці Павлюк, як мовознавчої спільноти, яка досить довго була байдужа до риторики. Мовознавці не обговорюють навіть терміна «персвазивна теорія», часто вживаного в розвідках із теорії мас-медійної комунікації. Англійський вислів «persuasion theory» варто би перекладати як «теорія переконування». Втім, професорка Марія Яцимірська доводить, що персвазія – давно вживаний термін в українській мові. Гадаю, доцільність його застосування все-таки потребує ширшого наукового обговорення.
    
Заслуговує похвали розкішна бібліографія з риторики, особливо численні англомовні джерела, на яких ґрунтується рецензована праця. Проте прикро, що не згадано такі важливі для вивчення мас-медійного дискурсу напрями, як критична лінґвістика Роджера Фовлера і критичний дискурсивний аналіз Нормана Феркла.
    
З іншого боку, попри широко наведені та ґрунтовно проаналізовані приклади, не продемонстровано аналізу одиниць, більших за риторичні фігури чи арґументи. Тобто так і не вдалося вийти на рівень аналізу мас-медійних текстів як цілости (на кшталт спроб Туена ван Дейка чи інших представників дискурсивного аналізу), а не просто низки фігур, які творять тільки окремі нитки тексту, а не всю його тканину.
    
Однак ці похибки радше вказують на кількість іще не розв’язаних питань у царині риторики, аніж применшують важливість чи наукову новизну праці. Посібник підготовлено на належному науковому рівні, тож він, безперечно, принесе користь і викладачам, і студентам – як добра нагода зацікавитися риторикою.
    
Заслуга праці Павлюк іще й у тому, що авторка залишає простір для читацьких домислів. І вдумливі читачі зможуть самі обстежити гострі грані меча риторики і визначити: скільки ж їх у нього насправді.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

В'ячеслав Левицький ・ Липень 2015
У центрі уваги Трач перебуває понад вісімсот гасел, що їх розглянуто в межах українського...
Інна Кравченко ・ Липень 2013
Авторка розглядає ґендер як «рухливий» компонент, що може залежати від середовища, соціюму, статі...

Розділи рецензій