Їржі Гаїчек. Риб’яча кров

Грудень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
244 переглядів

Переклад з чеської Ірини Забіяки
Київ: Комора, 2017.

Роман чеського письменника Їржі Гаїчека — це свідчення того, як легко в локальних історіях відстежуються універсальні. У вужчому сенсі це історія про села Чехословаччини, затоплені через будівництво атомної електростанції у 1980-х роках. У ширшому — оповідь про втрату дому та спроби його віднайти.

Головна героїня Ганна через роки повертається додому, до міста Чеське Будейовіце. Вона багато мандрувала, працювала в різних країнах, а тепер хоче навести лад зі своїм минулим. Із собою Ганна везе клаптик паперу, на якому — перелік із дванадцяти імен: рідні, друзі, сусіди, з якими важливо побачитися, порозмовляти, попросити пробачення. Ганна все відкладала найважчі розмови з найближчими людьми, але спогади про минуле навідуються і на відстані.

Втім, того батьківського сільського дому, де вона зростала, вже немає — є лише квартира в місті неподалік, де на самоті живе тато Ганни. Двадцять років тому вона була однією з найактивніших у боротьбі проти будівництва електростанції: виходила на акції протесту, писала листи-звернення і статті, вже коли всі довкола здалися перед проґресом цивілізації. Ганна однією з останніх залишила обійстя, де мешкала з коханим. Цьому будинку, як і батьківському домові та ще багатьом будинкам у сусідніх селах, за урядовим розпорядженням, судилося бути затопленим.

Втратити дім для чеських, як і для будь-яких інших селян, — означає не просто зазнати збитків, а позбутися звичного способу життя, стати деревом, підрізаним під корінь, яке навряд чи приживеться на новому місці. Скажімо, Ганнин дядько несподівано помирає. Односельці здогадуються, що він сам заподіяв собі смерть: це був протест перед примусовим переселенням, єдиний спосіб залишитися в селі і не селитися в квартирі, яку компенсує влада. А Ганнин колеґа, місцевий краєзнавець, який до останнього вірив, що їхня активістська діяльність зупинить будівництво АЕС, таки переїжджає до багатоповерхівки, але жалюзі в його квартирі завжди опущено, бо з вікон відкривається вид на стовпи електростанції.

Ганна опиралася до останнього, та врешті і вона пакує валізу до Лондона, а потім — Штати, Австралія, Нова Зеландія, Нідерланди. Коли ж повернеться до Чехії, батько зі скепсисом запитає: мовляв, гасаєш світами і ніде не осядеш, тобі вже сорок, чому б не придбати нерухомість. Ганна відказує, що їй так зручніше.

Можливо, її батьки — представники останнього покоління, для яких укоріненість, власний дім були неодмінними цінностями, можливо, травма через переселення є надто глибокою і Ганна більше не хоче шукати постійного помешкання. Доросла Ганна раз у раз повертається у дитинство і юність. Ці ретроспективи такі ж цікаві та універсальні, як і її теперішні рефлексії над прожитим. Адже підлітки в усіх країнах дорослішають схоже: через перші закоханості, втрату подружки й дешевий алкоголь.

Мова роману легка, у ній усього в міру і нічого зайвого: загальний сентиментальний настрій не має ані градуса патосу, про історію переселень та руйнування Гаїчек оповідає здебільшого фактами й деталями. Сюжет із переселенням чехів відгукнеться й українським читачам. У книжці згадано чорнобильську катастрофу, герої книжки використовують аварію на ЧАЕС як арґумент у боротьбі.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Софія Ольжин ・ Грудень 2018
Роман південнокорейської письменниці Хан Канг постав із маленької історії «Плід моєї жінки»,...
Інна Булкіна ・ Лютий 2018
До збірника історика літератури, дослідника Срібного віку, професора Єврейського університету в...

Розділи рецензій