Мирослав Волощук . «Русь» в Угорському королівстві (XI – друга половина XIV ст.): суспільно-політична роль, майнові стосунки, міграції

Березень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
323 переглядів

Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2014.

Монографію присвячено ідентифікації носіїв назви «русь», тобто вихідців із теренів Русі, в пізньосередньовічному Угорському королівстві. Як зрозуміло з джерел (літописи, хроніки та актовий, здебільшого латино- й угорськомовний матеріял), автор зосередив увагу на представниках вищої та середньої знаті, відомих за документами династій Арпадів і Анжу як Ruthenus, Dictus Orrus та інших, що правили в Угорському королівстві. За висновками Волощука, чимало осіб, яких він персоніфікував, колись належали до галицької, чернігівської, київської і волинської родової та військовослужилої знаті, духівництва, що під тиском обставин змінили місце проживання.

Автор подає історіографію проблеми знаті Русі та сусідніх із нею середньовічних держав, демонструє специфіку джерельної бази (величезний масив угорської актової документації здебільшого було опубліковано в серіях документів; утім, уперше його комплексно опрацював Волощук), пояснює методологію і термінологію дослідження.

Другий розділ кидає світло на поняття «Русі» та «Галичини» в контексті середньовічного угорського документа. Проаналізовано функціональні обов’язки і становище руських переселенців в Угорщині у XII–XIV століттях. У трьох наступних розділах ідеться про генезу понять і термінів, якими позначали руських переселенців у королівстві. До першої категорії автор відносить поняття для позначення руських поселенців знатного походження — Genere Rutheni. Досліджено конкретні біограми знатних Rutheni, представників духівництва, військовослужилої знаті, курії та канцелярії, компактних руських сільських громад — communiae. До другої категорії переселенців історик зараховує осіб, «прозваних руськими» — Dictus Orrus. За його дослідженнями, наразі ідентифіковано до тридцяти таких представників середньої знаті. Окрему увагу приділено гіпотетичним особам з іменами руського/ галицького походження. За документами це personae nomine Ruth/Rus/ruz, кількість яких досягає двадцяти. До останньої групи переселенців Волощук зараховує осіб, котрих позначає як «малоймовірних», що означає, що їхнє походження маловивчене.

Окремий розділ стосується представників знаті, щодо походження яких точаться найбільші дискусії. Автор подає свої версії походження таких знатних осіб, як Судислав, Petrus filius Petene та Дмитрий Дєдько. Біограми руських переселенців супроводжує матеріял про їхню суспільно-політичну роль, майнові стосунки, конфесійну належність і родинні зв’язки. У книжці також уміщено таблицю «Форми ідентифікації переселенців. Український генотип».

 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Опитані досить відверті в проговорюванні минулого, однак вони цензурують себе, коли йдеться про...
Інна Булкіна ・ Червень 2017
З одного боку, відлига і так звана «культурна дипломатія», що її західні попередники авторів книжки...

Розділи рецензій