Андрій Плахонін, Мирослав Волощук, Борис Черкас та ін. Русь «після Русі». Між короною і булавою. Українські землі від королівства Русі до Війська Запорозького

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
221 переглядів

Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016.

Автори чергового видання серії «Історія без цензури» громадського просвітницького проєкту «LIKБЕЗ. Історичний фронт» дають відповіді на комплекс питань про витоки та генезу державотворчих процесів на українських землях від часів Русі до епохи Речі Посполитої.

Книжка має шість розділів. У першому Андрій Плахонін аналізує Русь як державу в другій половині XI — першій половині XIII століття, охарактеризувавши цей період алегоричним словосполученням «від зеніту до заходу». Розпочинає автор від смерти Ярослава Мудрого, що спровокувала династичну боротьбу за владу між братами та племінниками князя. Нестійкий у політичному сенсі період поярославових союзів князів-родичів часів Любецького з’їзду, часткова стабілізація епохи Мономаха та Мономаховичів і стрімке загострення владних суперечностей в середині XII століття призвели до посилення відцентрових тенденцій Русі-держави та політично-управлінського співіснування земель-князівств: Чернігівського, Галицького, Волинського, Туровсько-Пінського, Смоленського, Полоцького, Ростовсько-Суздальського (пізніше — Володимирсько-Суздальського), Новгорода Великого, Тмутаракані, Переяславського, Київського. Завершує розділ аналіз причин занепаду Русі.

У другій частині книжки Мирослав Волощук відповідає на комплекс питань децентралізації Русі (він схиляється до означення Королівства Русі за династичною належністю — держава Ростиславичів, Романовичів). Третю частину присвячено поширенню влади Великого князівства Литовського на українські землі. Борис Черкас показує, як завдяки політиці «оксамитового» просування на територію Русі утворилася потужна держава Центрально-Східної Европи. Територіяльне розширення ВКЛ відбувалося коштом українських земель, де зіткнулися інтереси ВКЛ та уламків Золотої Орди.

Невеликий розділ авторства Кирила Галушка містить нарис політики ВКЛ першої половини XV століття. Автор у довідковому стилі описує генезу управління у ВКЛ, яке не мало усталеного престолонаслідування, що призвело до приходу до влади представників династії Яґелонів. Далі Борис Черкас висвітлює політичну історію України у складі ВКЛ у першій половині XVI століття. У перших десятиріччях століття спостерігалася литовсько-кримська співпраця в боротьбі з Московською державою, чому сприяли антимосковські погляди кримського хана Мехмед Ґерая, який успадкував трон 1515 року. Утім, тимчасове поліпшення відносин із Кримом не вирішило стратегічної мети — припинити вторгнення кримців на українські землі. Упродовж 1517–1520 років відбулася низка військових кампаній ВКЛ проти Кримського ханату. Розуміючи їхню складність, великий князь литовський Сиґізмунд І Старий скеровував у прикордонні замки впливових старост/намісників. Зрештою, постійне напруження та протистояння на кримському кордоні, за словами Черкаса, виробило систему оборони, де засадничу роль відігравало населення України, з якого виросла нова сила та соціяльний стан — українське козацтво.

Останню частину присвячено історії України у складі Речі Посполитої. Її автор Віктор Горобець на понад ста сторінках аналізує причини та процеси входження українських земель до складу Речі Посполитої, описує устрій нової держави: статус короля, повноваження органів вищої законодавчої влади (Вальний сейм), місцевого шляхетського самоврядування (воєводські, повітові сеймики), судочинства. Увагу приділено соціяльній структурі, збройним силам та системі господарства. Левову частку розділу відведено генезі українського козацтва та протистоянню цієї нової соціяльної верстви з владою в боротьбі за свої станові привілеї та вольності. Тут і низка козацьких воєн та виступів проти польської влади, кримські виправи і водночас козацько-татарська співпраця 1620-х років. Козацький період першої половини XVII століття, висновує Горобець, заклав міцний фундамент Української революції середини століття.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії! (1)

Зображення користувача Іван Кайдашенко.
Іван Кайдашенко 10 вересня 2017 року, 15:01

Автор рецензії сумлінно переповів зміст книги. Але де аналіз, порівняння з аналогічними виданнями та власна оцінка?

Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій