Міхал Павел Марковський. Роль гуманістики в сучасному суспільстві

Листопад 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
60 переглядів

Львів: Центр гуманітарних досліджень; Київ: Смолоскип, 2007

Блискучий літературознавець, відомий критик і есеїст, перекладач Фуко, Дериди, Барта, Дельоза, Ліотара, Пруста, професор Яґелонського університету Міхал Павел Марковський спробував продіягностуваги кризове становище гуманітарних наук і запропонувати свій варіант виходу. Його лекцію, виголошену 11 грудня 2006 ріжу у Львівському національному університеті імені Франка, випущено друком у рамках спільного проєкту львівського «Центру гуманітарних досліджень» і київського видавництва «Смолоскип» «Університетські діялоги».

Сучасний стан гуманітаристики (здається, польське humanistyka ліпше було би перекласти цим словом) професор визначає гак: «Гуманітарні науки не є ані популярними, ані до кінця певними свого суспільного чи навіть академічного статусу». На противагу закидам до наук про дух, які лунають із вуст «академічних і технократів» і речників суспільства споживання, Марковський висуває власну позитивну програму гуманітарних наук, які, вважає він, зобов’язані стояти на сторожі минулого, необмінности, таємниці, відмінности.

Окресливши широке коло проблем, що стосуються гуманітаристики загалом, дослідник детальніше зосереджується на літературознавстві та і його больових точках, зокрема з погляду тенденцій в американському академічному середовищі. Причиною кризи літературознавства він називає той факт, що в читанні літератури метод щораз частіше бере гору над власне текстом. Тобто феміністичне прочитання неодмінно шукає у творі стереотип жінки, постколоніяльне – культурні утиски упосліджених народів і груп тощо.

І тому «кожне читання розігрується винятково в полі, окресленому одним Методом», тоді як теорії, стверджує автор, мають постачати різноманітні мови, за допомогою яких у тексті можна відкрити щось, до того не помічене, і прочитати по-новому (і наводить власний приклад інтерпретування Ґомбровіча за допомогою Лякана – і Лякана за допомогою Ґомбровіча). Марковський відкидає звинувачення літературознавства в суб’єктивізації й висловлює переконання, що подолати кризу досліджування літератури може «сильний особистий інтерес до читання окремих творів, який водночас був би сильним інтересом до самого себе».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Липень 2017
Новий роман Олександра Ірванця подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку...
・ Березень 2017
Назва нарису Петра Кралюка та зображення на обкладинці книжки натякають на шпигунські пристрасті...

Розділи рецензій